Українська жестова мова, що існує з початку ХІХ століття, наприкінці 2024 року залишається чимось дуже специфічним, призначеним для вузького кола людей, які є невід’ємною частиною соціума, але вимушені пристосовуватися до “звичайної” більшості людей. Проте війна призводить до того, що киян з вадами слуху стає все більше, і треба щось робити, аби безбар’єрність втілювалася не лише у вигляді пандусів, а у середовищі, де всі почувають себе впевнено. Перший крок зробили київські поліцейські та рятувальники, як пройшли навчання жестовій мові.
Про це у Facebook 24 жовтня 2024 року повідомила Громадська організація “Жест допомоги”. Тут зазначають, що впродовж місяця 39 поліцейських та 38 співробітників ДСНС Києва вивчали мову жестів.
“Ця ініціатива спрямована на посилення потенціалу НПУ та ДСНС і підвищення ефективності комунікації поліцейських і рятувальників з людьми з інвалідністю, зокрема з порушенням слуху, під час надання послуг. У контексті російсько-української війни питання безбар’єрності та турботи про осіб з інвалідністю стають ще більш актуальними. Багато людей зазнали втрат та травм, які змінили їхнє життя, і наша мета — забезпечити їм гідність і можливість отримувати необхідну підтримку”, – повідомили у ГО “Жест допомоги”.
За словами заступниці керіника громадської організації Катерини Михайлюк, за пройдений курс поліцейські та рятувальники вивчили тисячу жестів, аби надавати допомогу в різних життєвих ситуаціях та комунікувати з людьми. Також їм пояснювали психологію людей з порушенням слуху, вчили мислити та говорити, як вони. Як зазначають у пресслужбі Нацполіції, після навчання були справжні іспити, під час яких головним завданням було поспілкуватися з людьми з порушенням слуху.
Тим часом, активісти громадської організації “Пасажири Києва” через Контактний центр столиці звернулися до КП “Київський метрополітен” із проханням виділити кошти на навчання своїх працівників жестовій мові. За інформацією автора звернення Влада Соболя, він навіть отримав від підземки офіційну відповідь. У ній йдеться про те, що згідно усіх розпоряджень з пунктами, підпунктами та редакціями, “предметом діяльності підприємства є надання послуг з перевезень пасажирів та багажу метрополітеном”. А питання щодо знання мови жестів співробітниками столичного метрополітену не належить до компетенції підприємства. Цікаво було б дізнатися, у чиєї компетенції це питання, і хто замість Київського метрополітену має подбати про комфорт та зручність його пасажирів.
У Київраді підняли питання про додаткові місця для сидіння у метро під час повітряних тривог
Як повідомляв Інформатор, депутатка Київради Вікторія Пташник направила звернення міському голові, Департаменту транспорту КМДА та у КП “Київський метрополітен” щодо встановлення додаткових місць для сидіння на станціях підземки https://kiev.informator.ua/uk/u-kijivradi-pidnyali-pitannya-pro-dodatkovi-miscya-dlya-sidinnya-u-metro-pid-chas-povitryanih-trivog. Ідею подали кияни в соцмережах, коли поскаржилися на відсутність місць для сидіння на одній зі станцій. Крім місць для сидіння, депутатка включила до звернення інші проблемні питання – передовсім, користування пасажирами вбиральнями (Інформатор вже писав – на кожній станції є санвузли, але використовувати їх може дуже обмежена кількість людей), а також доступ до питної води та забезпечення її належної якості.
Також ми писали, що впродовж 2025-2026 років у метро планують відновити табло зворотного відліку часу до прибуття потягу https://kiev.informator.ua/uk/u-kijivskomu-metro-zapracyuyut-novi-tablo-vidliku-chasu-do-pributtya-potyagiv. Встановлені у підземці наприкінці 2020 року, вони мали б відображати на дисплеях інформацію про те, скільки залишилося чекати до посадки у вагон. Проте з’явилися табло не на кожній станції, а існуючі або перестали працювати взагалі, або нескінченно перериваються рекламой, або таймер з’являться на екранах лише час від часу.
