У передмісті Києва, Пущі-Водиці, повністю розібрали пам’ятку дерев’яної архітектури, дачний будинок Валентини Тілль початку ХХ століття. Цей одноповерховий будиночок був виразним представником дерев’яної забудови міста, і мав типологічну цінність та високу якість архітектурно-мистецького вирішення. На жаль, будинок, що був внесений до переліку пам’яток Оболонського району столиці, як “щойно виявлена пам’ятка” ще 2000 року, відтоді так і не отримав справжнього охоронного статусу, як пам’ятка місцевого значення.
Про остаточну втрату дачного будинку Валентини Тілль розповів києвознавець Антон Короб на Facebook. Він зауважив, що будиночок, що стояв без даху приблизно з 2010 року, нині вже розібраний вщент і не підлягає відновленню. А його доля могла б скластись інакше, якби він отримав пам’яткоохоронний статус. Ще у серпні 2000-го, каже ентузіаст, будинок початку ХХ ст., що стояв по вул. Миколи Юнкерова, 43 був внесений до переліку пам’яток Оболонського району.
“Але протягом 25 років будинок так і не отримав статус памʼятки місцевого значення. Було згаяно дорогоцінний час, а будинок уже в 2010 році стояв без даху. За десять років дерев’яна руїна поволі мокла та трухлявіла”, – зазначив у дописі Короб.
Споруду звели приблизно у 1900-1903 роках. У цей час ділянка, за даними довідника “Весь Кіевъ”, перебувала у довгостроковій оренді в міщанки Валентини Тілль – у Києві їй належала садиба з 4-поверховим прибутковим будинком на Великій Житомирській, 13. А у Пущі-Водиці пані Тілль звела ошатну одноповерхову дачу з асиметрично розташованим ґанком з фігурними стовпчиками, що тримають різьблені арки.
Дача була виразним представником дерев’яної забудови Києва. Майже квадратна у плані споруда мала три ризаліти високого виносу й три входи. Фасади декоративними гуртами ділилися горизонтально на три яруси: верхній – від карнизу до перемички вікна – мав вертикальну шалівку, середній – горизонтальну, нижній – під вікнами – було ошальовано ромбоподібно невелечкими дошечками. Прямокутні вікна, зауважив Короб, були прикрашені рамковими лиштвами, фігурними сандриками вгорі та різьбленими фартушками споду. Деякі вікна мали віконниці з ромбами у фільонках.
У Зводі пам’яток Києва від 2004 року, який цитує києвознавець, будиночок зазначений як такий, що “репрезентує дерев’яну забудову Пущі-Водиці початку 20 ст., має типологічну цінність і відзначається високою якістю архітектурно-мистецького вирішення”. До кінця 1970-х він використовувався, як житло, а тоді аж до 1998 року – як санаторна споруда піонерського табору заводу “Маяк”. Відтоді стояв пусткою та потроху руйнувався, аж поки не був розібраний повністю.
Як у Києві знищують ще одну пам’ятку, будинок Тролейбусно-трамвайного управління 1910 року
Нагадаємо, Інформатор писав, що у Києві розпочали активний демонтаж будівлі трамвайно-тролейбусного управління на вулиці Дегтярівській, 7-Б. Споруда, що має охоронний статус як пам’ятка архітектури місцевого значення, вже позбулася даху та частини вікон. При цьому на інформаційному стенді зазначено, що це триває реконструкція об’єкту.
За декілька тижнів ми повідомили, що у КМДА видали припис на зупинку робіт на пам’ятці. Та, на жаль, роботи продовжилися, не зважаючи на чіткі вимоги пам’яткоохоронців: робітники вибили усі вікна й почали розбирати цегляну кладку верхніх рядів, не пощадили й овальне модерне вікно – “візитівку” пам’ятки.
