Вражаюча історія людської байдужості та зневаги до пораненого ветерана сталася 30 вересня у Білій Церкві на Київщині. Інваліда війни на колісному візку разом з матір’ю не допустили ані до тролейбусу, ані до маршрутки — водії просто відмовилися застосувати пандус, а пасажири, схоже, вирішили не помічати ситуації і поїхали далі. Жінка разом із сином, якого вона вперше вивела на вулицю за тривалий час, змушена була повертатися додому пішки під дощем.
Обурливий випадок стався на маршруті №22 у Білій Церкві. Мати українського військового, який має інвалідність та статус УБД, поділилася в соцмережах про приниження, яке вони пережили під час поїздки в медичний заклад для обстеження. Спочатку, за її словами, водій маршрутки відмовлявся відчиняти двері та встановлювати пандус — лише завдяки впливу інших пасажирів, які допомогли утримати двері, вдалося завантажити візок із сином до салону. Однак на зворотному шляху ситуація стала ще більш ганебною.
“Я підійшла до водія та попросила відкрити пандус. Він відмовив. Також у тролейбусі не було кращої реакції — водій сказав, що мені потрібно запитати інших пасажирів, чи можуть вони дозволити заїхати у тролейбус”, – ділилася жінка на своїй сторінці у Facebook.
Пасажири, які опинилися в ролі “власників” тролейбусу, на жаль, не виявили ніякої реакції. В результаті мати і син змушені були йти пішки під дощем. При цьому жінка не звинувачує нікого, але лише шкодує, що водії не можуть відчути її біль, дякуючи при цьому тим, хто виявив небайдужість.
Її пост викликав хвилю гніву та обговорення у соцмережах. Судячи з коментарів, такі випадки приниження у громадському транспорті на жаль стають досить поширеними. Мешканці Білої Церкви підтверджують, що подібні інциденти неодноразово траплялися і на маршрутах № 22, і № 14. Ольга Сліпченко, яка пересувається на візку, зазначила, що за три роки жоден водій цього маршруту не допоміг їй. Проблема небажання помічати ветеранів з інвалідністю нині стала явищем по всій країні.
“Я доброволець з 25.02.22, служу в Київ-Південь Штурмовій піхоті. Маю дві контузії і неприємний досвід спілкування з цивільними, які з явним роздратуванням закидали мені, що не бажають підлаштовуватися під “проблемних” людей. На що я відповіла, щоб спробували піти на фронт, аби ми краще зрозуміли один одного”, – зазначила у коментарях військова Мікаела Небесна.
Жінка підкреслила, що війна — це не лише страшно, але й важко, вона забирає сили і здоров’я, змушуючи старіти. Мікаела також попередила, що “протистояння” з тими, хто захищає країну, є небезпечним явищем, і застерегла, що у тих, хто повернувся з фронту, терпець може урватися, тому “не варто потім дивуватися, якщо виникнуть ситуації з “агресивними військовими”.
Коментатори під постом матері військового висловлюють почуття сорому за цю ситуацію, обурення та співчуття. Люди просять вибачення за байдужість, не лише водія, а й пасажирів, які нічого не зробили для покращення ситуації. Допомогти людині на візку потрапити до салону було б зовсім не складно, проте “власники тролейбусу”, які, мабуть, вважають, що така біда їх не торкнеться, проігнорували цю ситуацію.
“Чи не знайшлося серед них людини, яка могла б поставити водія на місце? І ми ще говоримо про відношення до іноземців? А хто ж тоді ми?”, – написала одна з коментаторок.
Серед пропозицій щодо зміни цієї ганебної ситуації, українці висловлюють ідею створення реєстру порушників, публікувати фото таких “героїв”, щоб їхнє керівництво змогло взяти на замітку. Також звучать пропозиції навчати водіїв правилам роботи з людьми з інвалідністю, адже це важливий крок до безбар’єрності, яка, на жаль, часто залишається лише на папері та в промовах чиновників. Окремі охочі пропонують радикальні методи “перевиховання” водіїв: якщо не подобаються поранені ветерани — нехай самі йдуть на фронт.
З’являються й системні ідеї: замінити частину водіїв-чоловіків жінками, відкривати безкоштовні курси для бажаючих водити великогабаритний транспорт, жорстко штрафувати за відмову надати доступ до транспорту. Деякі користувачі зазначають, що жоден з водіїв, навіть після резонансних випадків, не отримав публічного покарання — це лише підживлює повторення подібних інцидентів.
“Скільки вже скарг на водіїв, а результату ніякого? Хоча б одного разу повідомили, що когось звільнили чи вибачилися. Але нічого не сталося”, – коментує Ярослав Коваль.
З огляду на те, що випадки публічного приниження ветеранів у громадському транспорті стають все частішими, українці дійшли висновку — мовчати більше не можна. Люди закликають не бути байдужими, не відвертатися і не виправдовувати водіїв, а захищати свої права — викликати поліцію та звертатися до міської влади. Не може бути так, що в країні, яка воює, “здорові” люди вирішують, чи можуть вони їхати в одному тролейбусі з захисником, що отримав поранення.
У Києві водій маршрутки відмовився везти військовослужбовицю, ще й кинув її на підлогу
У Києві стався скандал, пов’язаний із зневагою до військовослужбовців. У лютому 2025 року водій маршрутки відмовився взяти на борт військовослужбовицю за посвідченням — і навіть у результаті її падіння на брудну підлогу автобуса, обізвавши її “п’яним бидлом”. З огляду на поранення, яке вона отримала (через контузію одне око майже не бачить, рухи уповільнені), вона не змогла вчасно зреагувати на ривок маршрутки, тому падіння було ще більш образливим. Що найбільше вразило, так це реакція пасажирів — вони просто відвернулися і зробили вигляд, що нічого не сталося.
Крім того, учні загальноосвітньої київської школи №309 зробили виставу, у якій зневажали українського військового. На сцені хлопця в “піксельному” костюмі били та катували, що не можна розцінити інакше, як приниження. Кадри зі шкільної постанови викликали обурення у командуванні Сухопутних сил ЗСУ, яке вже висловило своє незадоволення.
