Щоб дістатися з басейну до станції метро “Арсенальна”, Дмитру Щебетюку довелося пройти справжній транспортний квест з бар’єрами, охоронцями та зацікавленими поглядами пасажирів. Тренінги від “Київпастрансу” для обслуговування маломобільних пасажирів, звичайно, важливі, але, на жаль, вони не покращують безбар’єрність громадського транспорту, який, здавалося б, складається лише з перешкод. Подорож Дмитра стала яскравим прикладом того, як транспортна система столиці виключає людей з обмеженими фізичними можливостями.
Про свої випробування в громадському транспорті Дмитро Щебетюк розповів на своїй Facebook-сторінці. Здивувати його не просто — він відомий активіст, засновник ініціативи “Доступно.UA” і людина, яка вже більше десяти років пересувається в інвалідному візку після травми спини. Проте результати поїздки виявилися красномовними: від автобуса, що не приїхав, до ескалатора, на якому його охороняли інші пасажири.
Спочатку чекати на прямий автобус до “Арсенальної” довелося довше, ніж очікувалося, тому Дмитро вирішив скористатися пересадкою, проїхавши двома тролейбусами. Він потрапив у салон, але, на жаль, вийти вже не зміг: водій зупинився занадто далеко від тротуару, і між платформою та дверима утворилася прірва. Щебетюк намагався покликати водія, але той його не почув, двері зачинено, і тролейбус поїхав далі. Тільки завдяки дії небайдужої пасажирки, яка зайшла до кабіни та пояснила ситуацію, на наступній зупинці вдалося зупинитися ближче.
Далі був проїзд у метро, де перед турнікетами один із пасажирів запропонував допомогу, але, за правилами, двом проходити не дозволено. Тож увесь шлях — від ескалатора до вагону — проходив під наглядом двох представників воєнізованої охорони. Варто зазначити, що на ескалаторі вони пояснили Дмитру, що слідкують за ним, аби він не впав і не травмував інших пасажирів. А самі пасажири не приховували здивування від появи у підземці людини на візку.
“Люди оглядалися на ескалаторі, коли я заходив у поїзд, усі в вагоні озиралися, ті, хто заходили на інших станціях, також. Мені було неймовірно незручно. Прикольно відчувати себе об’єктом уваги в зоопарку”, – з іронією зазначає Дмитро.
Хотя це здивування також свідчить про відсутність безбар’єрності у столичному транспорті. Маломобільних пасажирів у транспортній системі практично немає, адже вона не пристосована для них. А реакція киян на Дмитра лише підтверджує, що людина у візку, яка їде в тролейбусі чи в метро, до сих пір сприймається як виключення.
Щебетюк зауважив, що він не єдиний, хто стикається із труднощами. На станції “Житомирська” дві жінки з сином, який користується милицями, змушені були нести його вгору по сходах. На “Святошині” чоловік із травмованою ногою намагався викликати ліфт, але кнопка не працювала, і йому довелося підніматися сходами самостійно. Дмитро зазначає, що деяким людям надмірно нав’язують супровід, а інших просто ігнорують, і це не схоже на систему підтримки.
Врешті-решт, сам Щебетюк визнає: він розуміє тих, хто уникає громадського транспорту. Але водночас вірить, що лише регулярна присутність людей з інвалідністю у публічному просторі і вимоги до сервісу можуть змінити застарілу систему.
За що критикують Київпастранс: неправдиві терміни ремонту фунікулера й дивні умови для пасажирів трамваїв
Нагадаємо, нещодавно Інформатор повідомляв про те, що на київських “транспортних” пабліках обговорюють незвичну політику КП “Київпастранс”, яка передбачає, що пасажирів припинили допускати до салонів трамваїв на кінцевих зупинках. Дописувачі просять відкривати двері трамваїв під час відстою, щоб пасажири могли безперешкодно заходити у вагони.
Також ми наводили думку транспортних експертів, які стверджують, що КП “Київпастранс” нераціонально використовує фунікулер. Мова йде про планові ремонти цього транспорту, які проводяться не тоді, коли попит на цей вид транспорту найменший, а в “пікові” літні місяці, у 2025 році — з 14 липня по 22 серпня.
