Стало відомо, хто з жінок-курсанток таки стане першою машиністкою київського метрополітену. Її звати Катерина Єсипчук, їй 25 років, а до Києва вона переїхала з Мирнограда на Донеччині. До цього Катерина вже працювала у КП “Київський метрополітен” на різних посадах, відтак, для неї робота у відлаженому до секунди механізмі столичної підземки не нова.
Інтерв’ю з першою машиністкою київського метро, що успішно склала іспити, зробило видання ТиКиїв. У ньому 25-річна Катерина Єсипчук розповіла про свій вибір, складнощі навчання й розвіяла стереотипи щодо “чоловічого” характеру професії машиніста. До того, як піти на курси машиністів, вона вже отримала освіту у транспортній сфері (має диплом Національного транспортного університету за спеціальністю “Автомобільний транспорт”, професія “інженер-механік з ремонту, обслуговування автомобілів і двигунів”).
Також Єсипчук має вже п’ятирічний досвід роботи у підземці столиці. Так, вперше на роботу вона прийшла ще 2020 року, і спочатку була старшим касиром. Згодом стала інспекторкою загону оперативного контролю служби охорони. А 2024 року, розповідає, дізналася про набір на курси машиністів з дошки оголошень, одразу після захисту диплома.
“Подумала: “Чому б не спробувати?” й зателефонувала. У відповідь мені запропонували пройти комісію — і так усе закрутилося… Було цікаво, коли нам уперше показали зблизька рухомий склад. Наш викладач технічної школи домовився з електриками, щоб ми ознайомилися з обладнанням. Спочатку нас повели під вагон, відкрили ящики, показали різні елементи системи. Тоді ми спустилися в канаву під вагон і там побачили велику мережу механізмів, що з’єднані між собою. Я дізналася, як усе працює, що де замикається. Тоді й назрів свідомий вибір: мені це до вподоби, хочу навчатися далі”, – розповіла виданню Катерина Єсипчук.
Машиністка додає, що разом з нею на курсах навчалися й інші жінки. Але професія машиніста підійшла не всім: одна з дівчат не склала іспити. Інша – звільнилася через сімейні обставини (потрібно було вирішувати проблеми з житлом та пильнувати за дитиною). Третя жінка звільнилася вже перед самим етапом практики – сказала, що просто “не бачить” себе у цій професії. Про себе Єсипчук каже: коли вперше керувала потягом метро, рефлекторно пробувала “гальмувати” ногою.
“На перших порах я їздила з машиністом: він за мене дуже хвилювався, постійно був “на підхваті”. Пам’ятаю, що в перші три-чотири зміни я рефлекторно пробувала гальмувати ногою. Це наче впертися в підлогу з думками, а чи зупинимося ми взагалі — адже кожен рухомий склад зупиняється по-своєму. Я приходила додому з мокрими руками й тремтячими ногами, хвилювалася, що поки не все розуміла. Але з практикою ти вже осмислено сідаєш за кермо та починаєш по-справжньому відчувати поїзд. Особливо круто, коли виїжджаєш із кривої, у дзеркалі заднього виду видніється п’ятий вагон, і ти усвідомлюєш: “Цю махину веду я!” – каже перша машиністка київської підземки.
Крім того, під час спілкування з журналісткою Катерина Єсипчук зауважила, що проблеми виникають через декілька факторів. Перший – застарілий рухомий склад метрополітену – не з першого разу вдається відкрити деякі крани. Але все ж левова частка інцидентів стаються через пасажирів: вони чи двері притримують, чи скупчуються на перонах під час повітряних тривог. Зрештою, каже, до усього можна звикнути – а зараз вже пані Катерина не зважає навіть коли їй дорікають, що займається “не жіночою справою”.
“У кожного своя думка, але якщо я хочу спробувати — чому ні? Вийде? Чудово! Не вийде? Принаймні я намагалася. Зараз у моєму оточенні всі мене підтримують — і для мене це головне. А від колег-чоловіків якщо й могли проскочити смішки чи жарти, то хіба на початку — тепер усе налагодилося”, – резюмує Єсипчук.
До речі, більшості знайомих вона не розповідала про вибір професії до останнього. А чи не найпершим про нього довідався її чоловік, пожежник, що працює у ДСНС позмінно. Він, каже, її не лише підтримав, але й сприйняв ідею із захватом. А от батьки дізналися про все вже постфактум – і все ж підтримали доньку, не зважаючи на сумніви.
У метро “забули” забронювати машиністів, а коли на курси прийшли дівчата, тим сказали, що “жінка не здатна залізти в кабіну”
Нагадаємо, після того, як стало відомо про дефіцит машиністів метро у Києві Інформатор поспілкувався з одним із них анонімно. Чоловік розповів нам про справжні причини, з яких утворився дефіцит: це відсутність бронювання працівників, і про жахливий технічний стан потягів.
А в липні 2024-го ми писали про скандал, що виник через одну з претенденток на посаду машиністки київського метро. Дівчина поскаржилася на сексизм з боку керівництва підземки – їй сказали, зокрема, що жінка не здатна залізти в кабіну, а керівник одного з депо столичної підземки спочатку висміював бажання жінок опанувати професію машиністок метро, а зрештою і прямо сказав: якщо прийдуть чоловіки, він надасть перевагу їм.
