Китайське дослідження засвідчило, що пропуск ранкового прийому їжі може посилити розвиток захворювань серця, впливаючи на процес всмоктування жирів у тонкому кишечнику. Тонкий кишківник – це основне місце, звідки поживні речовини з їжі та мікробіома всмоктуються в кровотік. Це відкриття може свідчити про те, що стародавня буддійська практика пропуску вечері та посту з полудня до сходу сонця є кращим підходом, ніж сучасні тенденції в харчуванні, що обмежують прийом їжі серединою дня.
Як написала група під керівництвом Чжецзянського університету, режими переривчастого голодування, включно з обмеженим за часом харчуванням (TRE), набули популярності за останні кілька років завдяки їхнім перевагам для обміну речовин, пише SCMP. Дослідники виявили, що, хоча скорочення вікна приймання їжі може мати переваги для обміну речовин, час доби, коли приймається їжа, має значення.
“Харчування, схоже на пропуск сніданку, змусить епітеліальні клітини кишківника активувати функцію пам’яті, що підвищує експресію ключових білків для всмоктування ліпідів, що призведе до надмірного всмоктування ліпідів і поглиблення розвитку серцево-судинних захворювань”, – сказав співавтор дослідження Чжан Цзянь.
Тонкий кишківник – це також місце, де організм отримує системні поживні речовини з метаболічних органів, таких як печінка – наше основне джерело енергії в стані голодування. Тому дослідницька група прагнула з’ясувати, як на це “двостороннє середовище постачання поживними речовинами” впливають спосіб і час приймання поживних речовин.
Під час дослідження мишам давали їжу, морили голодом або годували внутрішньовенно, минаючи шлунково-кишковий тракт. Внутрішньовенне харчування є рятівним клінічним методом лікування пацієнтів з кишковою недостатністю, але воно пов’язане з порушенням імунної системи та функції кишківника.
“Відмінності в загальній доступності поживних речовин між трьома моделями годування дали нам змогу виокремити переважні ефекти кожного боку постачання поживних речовин”, – заявила група.
Було виявлено, що харчування, яке надходить у тонкий кишківник з їжею, краще підтримує цілісність кишкового бар’єру і виробляє гормони ситості в організмі. Чжан зазначив, що келихоподібні клітини, які поглинають незамінну амінокислоту глутамін і допомагають формувати бар’єр слизової оболонки кишківника для захисту від мікробів, також переважно поглинають перорально прийнятий глутамін у тонкому кишківнику.
За словами Цзяня, коли поживні речовини надходили тільки через кров за допомогою інфузії, спостерігалося збільшення кількості кишкових грибків, що може призвести до пошкодження клітин. Також було виявлено, що лікування протигрибковими препаратами полегшує ці проблеми у мишей і може стати потенційним клінічним варіантом для пацієнтів, яким потрібне внутрішньовенне харчування.
“Ми виявили кілька регуляторних ефектів режимів подачі поживних речовин на багатогранні функції епітеліальних клітин кишківника, включно з виробленням слизу, цілісність бар’єру та всмоктування ліпідів”, – йдеться в статті.
Ці результати можуть сприяти нашому розумінню того, як порушення режимів надходження поживних речовин можуть призвести до ожиріння і хвороб. Вони також підтримують стародавній буддійський режим посту, що зародився в Індії в V столітті, коли ченці утримувалися від їжі з полудня до світанку наступного дня.
Вчені зазначають, що в попередніх дослідженнях, проведених у США та Японії, пропуск сніданку був пов’язаний із підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань, проте механізми, що лежать в основі цього явища, залишилися незрозумілими. У їхньому дослідженні миші, яким не давали їжу вранці, в кінцевому підсумку засвоювали надмірну кількість ліпідів і глутаміну, але не глюкози.
“Цей ефект пропуску “сніданку” виявився більш вираженим, ніж ефект пропуску “обіду” або “вечері”, що свідчить про особливий вплив споживання їжі одразу після періоду спокою та бездіяльності в циклі сон-неспання на метаболічний гомеостаз у тонкому кишківнику та в усьому організмі”, – сказали дослідники.
Вони припускають, що негативний вплив пропуску сніданку на обмін речовин може нівелювати метаболічні переваги “режимів переривчастого голодування“, які обмежують прийом їжі серединою дня, порівняно з режимами, коли прийом їжі можливий до 15:00.
