Керівниця відділення Одеського обласного управління АТ “Ощадбанк” домоглася стягнення більше ніж 946 тисяч гривень як компенсації середнього заробітку за період вимушеного прогулу після незаконного звільнення. Вона стверджувала, що банк не врахував її відкликання заяви про звільнення та неправомірно припинив трудові відносини. Про це йдеться у рішенні Доброславського районного суду Одеської області, оприлюдненому 19 травня 2026 року.
Жінка обіймала посаду керуючої ТВБВ №10015/0523 філії Одеського обласного управління АТ “Ощадбанк” з жовтня 2021 року. 16 листопада 2022 року вона подала заяву про звільнення за власним бажанням з датою припинення 30 листопада 2022 року, проте невдовзі передумала. 28 листопада 2022 року вона відправила поштою заяву про відкликання свого наміру звільнитися, однак банк видав наказ ще 23 листопада.
АТ “Державний ощадний банк України” наполягало на законності звільнення. Установa вказувала, що працівниця не повідомила роботодавця у встановленому способі про бажання продовжити роботу — зокрема, не надіслала відкликання на електронну адресу банку. Окрім того, у цей період вона передавала печатки, штампи та здійснювала передачу справ і цінностей, що, на думку банку, свідчило про підготовку до звільнення. Поштове відправлення з відкликанням до банку надійшло лише 2 грудня 2022 року — вже після дати звільнення.
Суд не поділив позицію банку. Наказ №1074-к від 23 листопада 2022 року про звільнення визнали протиправним і скасували. Жінку відновили на посаді керуючої відділенням. Окрім цього, з АТ “Державний ощадний банк України” стягнули їй середній заробіток за весь час вимушеного прогулу — з 1 грудня 2022 року по 18 травня 2026 року — у сумі 946 488 гривень (без урахування податків та зборів).
Чому суд став на бік працівниці
Вирішальним у справі стало питання своєчасності відкликання заяви про звільнення. Згідно зі статтею 38 КЗпП України, працівник має право відкликати заяву до закінчення строку попередження. Жінка відправила лист із відкликанням 28 листопада — тобто до дати звільнення 30 листопада. Суд врахував момент відправлення кореспонденції, а не дату її отримання роботодавцем.
Твердження банку, що відкликання мало бути надіслане виключно електронною поштою, суд також відхилив. Закон не зобов’язує працівника використовувати певний канал зв’язку для відкликання заяви. Надіслання документа поштою на адресу роботодавця є належним способом повідомлення. Суд також не розцінив здавання печаток і передачу справ як беззаперечне підтвердження згоди працівниці з припиненням трудових відносин.
Висока сума стягнення — майже 946 488 гривень — пояснюється тривалістю судового розгляду. Позов було подано ще в січні 2023 року, а через зміну складу суддів розгляд затягнувся більш ніж на три роки. Саме цей період був зарахований як вимушений прогул, за який роботодавець зобов’язаний виплатити компенсацію у вигляді середнього заробітку.
Трудові спори та виплати за прогул в Україні
Суди регулярно розглядають позови про незаконне звільнення та затримку виплат. Зокрема, нещодавно Солом’янський районний суд міста Києва зобов’язав Управління освіти Солом’янської РДА виплатити працівниці компенсацію за затриману середню заробітну плату — жінка вимагала 16 201 гривню. Такі справи показують: навіть після поновлення на роботі роботодавці іноді затримують виплати, що призводить до подачі додаткових позовів.
Розмір компенсації за вимушений прогул напряму залежить від посадового окладу та тривалості періоду відсутності на роботі. Водночас, згадки про найвищі заробітні плати в Україні свідчать, що керівники банківської та енергетичної сфер можуть отримувати сотні тисяч гривень на місяць. У випадку з позовом проти Ощадбанку підсумкова сума майже в мільйон гривень наочно ілюструє, наскільки затратним для роботодавця може бути звільнення з порушенням установленої процедури.
