За що насправді проголосували мешканці Боярки
Боярська міська рада відкрила голосування у Facebook 21 липня. Мешканцям запропонували вибрати новий вигляд фасаду школи, і 79,5% учасників підтримали варіант із мозаїкою. Однак організатори опитування не розповіли головного: оригінальне панно приховають під шаром утеплювача, а на новій поверхні просто намалюють його копію. Представники міськради пояснили це технічною неможливістю зберегти панно відкритим при утепленні стіни.
Мозаїчна композиція прикрашає весь фронтон над центральним входом до ліцею. У центрі — постать юнака з розкинутими руками, навколо нього кольорові промені та музичні мотиви, виконані дрібною смальтою.
Коли деталі проєкту стали відомі, мешканці почали писати обурені коментарі. Вони наголошують: голосували за збереження оригінального панно, а не за його знищення під шаром пінопласту. Люди вимагають перегляду всього проєкту.
Художник, який створив шкільне панно
Василь Хімочка народився 1950 року в селі Старокозаче на Одещині, а помер у 2016-му. Він навчався в Одеському художньому училищі, згодом здобув фах у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва. З 1992 року художник входив до Національної спілки художників України. Панно «Мереживо звуків» для боярської школи він створив ще у 1985 році.
Творчий шлях митця включає й інші відомі роботи. У 1982 році Хімочка працював над енкаустичним розписом станції метро «Мінська» в Києві. Пізніше з’явилися його «Луна в просторі» для музею Києво-Могилянської академії, розпис купола дзвіниці Софії Київської у 2001 році та оздоблення сходів Михайлівського Золотоверхого собору — про це йдеться у Вікіпедії. Боярське панно залишається одним із небагатьох монументальних творів радянського періоду цього художника, що досі зберігся в Київській області.
Столичний досвід: п’ять шкіл зберегли мозаїки при утепленні
У Києві вже накопичився досвід термомодернізації навчальних закладів без втрати фасадного мистецтва. Ось приклади шкіл, де мозаїки залишили на видному місці:
- ліцей № 194 «Перспектива» на Оболоні;
- школа № 98 на Воскресенці;
- ліцей № 136 на Русанівці;
- ліцей № 303 на Позняках;
- Палац дитячої та юнацької творчості Солом’янського району.
У всіх цих випадках будівельники монтували утеплювач навколо мозаїчних панно, залишаючи саму мозаїку відкритою на фасаді. Це доводить: технічна можливість зберегти оригінальний твір існує. Тому аргумент боярської міськради про неможливість такого рішення суперечить реальній столичній практиці. Паралельно київські реставратори працюють навіть із давнішими шедеврами — у Софійському соборі зараз відкривають тисячолітню мозаїку «Благовіщення».
Чому ця історія важлива для всієї країни
Мозаїки 1960–1980-х років на фасадах шкіл, будинків культури та автобусних зупинок зникають під утеплювачем по всій Україні. Обов’язкового механізму захисту таких творів на рівні громад досі не існує. Панно не мають статусу пам’ятки, а тому їхня доля залежить виключно від рішення місцевої влади.
Боярська історія висвітлила ще одну суттєву проблему — некоректне формулювання питань у громадських голосуваннях. Мешканці обирали лише зовнішній вигляд фасаду, не розуміючи, що насправді йде мова про знищення унікального оригіналу.
