Депутатку Київради Олесю Пинзеник піддали скоординованій інформаційній атаці в соціальних мережах: анонімні публікації послідовно звинувачували її спочатку в нібито незаконному отриманні виплат для внутрішньо переміщених осіб, а потім — у лобіюванні інтересів пов’язаного з елітою тандему Льовочкін—Фірташ. Тема допомоги переселенцям у Києві залишається надзвичайно чутливою й часто стає полем для маніпуляцій і фейків. Пинзеник категорично спростовує обидва звинувачення й дає конкретні пояснення, зазначаючи, що за цими публікаціями, на її думку, стоять люди з оточення Леоніда Черновецького та Дениса Комарницького.
Про події депутатка повідомила у двох окремих дописах у Facebook: у першому дописі вона спростовує звинувачення щодо отримання виплат як ВПО, у другому — іронічно відгукується на твердження про нібито лобіювання інтересів впливових осіб у Київраді.
Перший матеріал на ресурсі, який сама Пинзеник назвала неавторитетним, стверджував, що нібито з бюджету їй виплатили 36 тисяч гривень як допомогу для внутрішньо переміщеної особи. Депутатка пояснює: ці кошти були призначені для Саші — дівчинки з дитячого будинку, яку її родина взяла під опіку. Саша родом із Маріуполя і зареєстрована в реєстрі як ВПО, тож підстава для отримання допомоги є законною й обґрунтованою.
Пинзеник підкреслює цинізм самої «розслідувальної» подачі: цієї суми не вистачило б навіть на два місяці додаткових занять для Саші, яка змушена наздоганяти своїх однолітків після пережитого. Родина оплачує приватні заняття, щоб дитина могла вчасно надолужити програму, і саме на це йдуть гроші. Те, що анонімні автори подали законну соціальну допомогу дитині-сироті як корупцію, Пинзеник розцінює як показник рівня «журналістики» і мотивації замовників матеріалу.
Наступного дня з’явився другий закид іншого характеру: поширили інформацію, ніби Пинзеник лобіює інтереси Льовочкіна й Фірташа в міській раді. Депутатка з іронією запропонувала аудиторії самим оцінити, наскільки ефективним може бути її «лобіювання», якщо її депутатська приймальня настільки скромна, що один із активних виборців навіть запропонував на неї зробити донат. Ця деталь сама по собі промовисто характеризує реальні ресурси, якими вона розпоряджається.
Пинзеник зауважила, що обидві кампанії — хоча й відрізняються змістом — виглядають як частини єдиного сценарію. Публікації з’являлися послідовно й мали на меті створити образ «токсичного» депутата, зручного для відсторонення від виборців через потрібні асоціації — то з виплатами ВПО, то з одіозними олігархічними фігурами. Така тактика, за її словами, є типовою для команд, пов’язаних із Леонідом Черновецьким і Денисом Комарницьким, якого НАБУ підозрює в організації масштабних земельних схем у столиці.
Хто такий Комарницький і чому ім’я Льовочкіна викликає асоціації з «токсичністю»
Денис Комарницький — колишній депутат Київради, якого НАБУ підозрює в організації злочинних земельних схем у столиці. Після оголошення підозри він виїхав за кордон і осів у Відні, де, за повідомленнями ЗМІ, мешкає в триповерховій садибі з власним басейном. Його ім’я нерозривно асоціюється з часом мерства Леоніда Черновецького, коли формувалися тіньові механізми розпорядження міською землею. Деталі про нинішнє перебування Комарницького за кордоном раніше згадували в кількох публікаціях ЗМІ.
Сергій Льовочкін — колишній голова Адміністрації Президента за часів Януковича, який і після 2014 року лишається впливовою фігурою в українській політиці. Разом із Дмитром Фірташем його пов’язують із колом осіб, що намагаються впливати на рішення в Києві. Саме через такі зв’язки прізвище «Льовочкін» у публічному просторі часто одразу створює негативні асоціації — незалежно від наявності прямих доказів. Контекст зв’язків між представниками політичної еліти та київською владою раніше детально аналізували журналісти і експерти.
Атаки на депутатів через їхні приймальні — явище нерідке. Нещодавно ЗМІ повідомляли про випадок, коли інший депутат міськради зазнав масових візитів до приймальні під надуманими приводами. Це свідчить, що подібні інструменти тиску на незручних представників місцевої влади стають дедалі поширенішими. Мета таких дій зазвичай одна — дискредитувати, відволікти ресурси та змусити депутата витрачати час на виправдання замість роботи для громади.
