В Ірпені посилили правила для електросамокатів — запровадили ліміти швидкості й нові вимоги до прокатних сервісів

В Ірпені з 14 травня 2026 року набули чинності нові правила для компаній, що надають послуги оренди електросамокатів: максимальна дозволена швидкість у межах міста зменшена з 25 до 20 км/год. Регулювання прокатного електротранспорту залишається гострим питанням для всього Київського регіону — місцева влада часто отримує звернення від мешканців щодо проблем, які створюють користувачі самокатів. Ірпінські чиновники визнають, що скарг на поведінку самокатників у міському просторі було багато, тому нові вимоги погоджувались безпосередньо з операторами і почали діяти негайно.

Про зміни оголосила Ірпінська міська рада: перший заступник міського голови Олександр Пащинський разом із керівником КП “Управління благоустрою міста” Дмитром Скрипником провели зустріч із представниками чотирьох компаній, які працюють на ринку прокату електросамокатів у Ірпені. Послуги прокату визнані частиною сучасної міської мобільності та джерелом додаткових надходжень до бюджету громади, проте вони також породили питання безпеки — і влада вирішила запровадити чіткіші правила.

Найважливіша зміна — зниження максимальної швидкості. Тепер діють такі обмеження:

  • 20 км/год — загальне обмеження по всьому місту (раніше дозволялося 25 км/год);
  • 15 км/год — на центральній площі Ірпеня, де найбільший потік пішоходів;
  • в майбутньому обговорюватимуть додаткові зони міста, де варто ввести особливі обмеження.

Ліміти встановлено з урахуванням реального ризику: саме на центральних вулицях та площах зіткнення самокатів із пішоходами трапляються найчастіше.

Рішення прийняте після аналізу звернень мешканців. Серед найпоширеніших претензій до операторів зазначаються такі проблеми:

  • перевищення швидкості — користувачі розганяються в заборонених або небезпечних місцях;
  • рух у пішохідних зонах — це пряме порушення, яке ставить під загрозу безпеку перехожих;
  • хаотичне паркування — самокати залишають просто будь-де, блокуючи тротуари та входи до будівель;
  • слабкий контроль з боку самих компаній за поведінкою користувачів.

Ці проблеми мають системний характер і характерні для багатьох українських міст, де прокатні самокати з’явилися в останні роки. Ірпінь обрав превентивний шлях — не чекати резонансних інцидентів, а домовлятися про чіткі правила напряму з бізнесом.

Окремий блок домовленостей стосується вимог до персоналу операторів. Працівники, які обслуговують і переміщують самокати в місті, повинні відповідати таким критеріям:

  • вік — від 16 років;
  • для неповнолітніх — праця лише за згодою батьків;
  • обов’язкове носіння впізнаваного брендованого одягу під час виконання обов’язків.

Уніформа — це не лише елемент корпоративного стилю: вона дає змогу мешканцям швидко розпізнати відповідальну особу і звернутися безпосередньо у разі порушення або неправильно залишеного самоката.

“В місті має розвиватися підприємництво, але не за рахунок безпеки та комфорту мешканців.” – Олександр Пащинський, перший заступник міського голови Ірпеня

Як регіон шукає баланс між мікромобільністю та порядком

Ірпінь у цьому питанні не один — подібні виклики стоять перед усіма містами Київщини та Києвом. У столиці ще навесні 2025 року створили робочу групу для напрацювання правил використання електросамокатів після хвилі скарг щодо паркування на тротуарах. Паралельно в Києві переглядають підходи до організації паркувального простору: уперше за п’ять років підвищуються тарифи, розробляються абонементи і нові схеми організації руху. Ці зміни відображають загальну тенденцію — місцева влада намагається поєднати зручність нових сервісів із комфортом і безпекою для пішоходів.

Проблема використання громадського простору в Києві та містах-супутниках є системною і стосується не тільки самокатів. Яскравий приклад — паркінг столичного велотреку, який фактично перетворився на приватний клуб, хоча юридично залишається комунальною власністю. Такі ситуації показують: без чітких правил і належного контролю навіть загальні міські ресурси швидко стають об’єктом зловживань. Саме тому ірпінський підхід — превентивний діалог влади з бізнесом і погодження конкретних обмежень — може бути корисним прикладом для інших громад регіону.