Господарський суд Києва зобов’язав приватного власника провести ремонт і реставрацію будівлі на вулиці Саксаганського, 38. Ця будівля – 177-річна садиба Драгомирецького, яка була нещодавно визнана об’єктом культурної спадщини. Споруда є рідкісним прикладом київської забудови середини XIX століття, виконаною у стилі історизм з елементами неоренесансу. Рішення суд ухвалив 13 жовтня за позовом Київської міської прокуратури, яка встановила, що власник роками не дотримувався умов охоронного договору.
Прокуратура зазначає, що будинок розташований у Центральному історичному ареалі Києва. Ця споруда є цінним взірцем архітектурного стилю середини XIX століття і має оздоби історизму з рисами неоренесансу. Частина нежитлових приміщень належить комерційній структурі, яка мала провести ремонтні роботи у 2023-2024 роках відповідно до охоронного договору. Однак цей обов’язок виконано не було.
Під час перевірки прокуратура виявила неналежний стан об’єкта та загрозу його знищення, зокрема через ризик пожежі. Через системне невиконання зобов’язань власника, прокуратура звернулась до суду з позовом про примусове впровадження робіт з ремонту і реставрації. Господарський суд задовольнив позов повністю.
У прокуратурі підкреслили, що після набрання рішенням суду законної сили, будуть вжиті заходи для контролю його реалізації. Відтепер відомство ретельно стежитиме, чи розпочнуться роботи і чи буде приведена будівля у належний стан.
Будівлю спільно володіють кілька комерційних структур
Садиба на Саксаганського, 38 складається з двох будинків: двоповерхового чолового будинку, що є пам’яткою архітектури, та пізніше зведеного чотириповерхового флігеля. Вперше ця пам’ятка зафіксована в документах 1849 року, коли власником став колезький асесор Т. Драгомирецький. Відтоді будівля існує вже 177 років.
Г-подібний у плані будинок дерев’яний, виконаний у стилі класицизму за типовим проєктом свого часу. У 1871 році прибудували одноповерхову дерев’яну прибудову, а в 1872-му – вхідний тамбур із сходами на правому фасаді. У 1881 році збоку додали ще один тамбур, що веде на перший поверх.
Нині будівля нежитлова: останні мешканці виїхали у середині 1990-х. В ній розташовані офіси й заклади харчування. На другому поверсі раніше працював Державний естрадно-симфонічний оркестр України. У березні 2015 року тут сталася пожежа під дахом, площа якої сягнула 400 кв.м. Через обвал балки загинули двоє пожежників.
Проблема полягає у спільній власності будівлі кількома комерційними структурами. Кожна уникає підписання охоронного договору — юридичного документа, який зобов’язує власників утримувати пам’ятку у належному стані. Без цього договору неможливо організувати ефективний захист пам’ятки.
Чому Київ втрачає історичну забудову
Ситуація зі садибою на Саксаганського — не поодинокий випадок. Власники пам’яток часто роками ігнорують зобов’язання з охорони, розраховуючи на руйнування будівель або на їхній знос під сучасну забудову. Часто такі об’єкти опиняються під загрозою через пожежі чи свідоме занедбання до аварійного стану.
Проблема ще й у тому, що контроль за дотриманням охоронних договорів ускладнюється тривалими судовими процесами. У цей час історичні споруди продовжують втрачати свою цінність. Приклад будинку на Саксаганського показує, що прокуратура готова активно застосовувати судові механізми, а не обмежуватись лише приписами.
Раніше громадяни Києва ініціювали петицію для порятунку від руйнування садиби художника Олександра Мурашка на Малій Житомирській, що роками перебуває в аварійному стані через бездіяльність забудовників. Також історичні будівлі на Подолі продовжують занепадати й горіти, через що архітектори закликають посилити контроль за забудовниками для збереження цілісності історичного середовища столиці.
