Ситуація на Костянтинівському відтинку фронту залишається напруженою та динамічною. Противник просувається невеликими піхотними групами, намагаючись закріпитися в міській забудові. Бої на півдні Костянтинівки тривають вже кілька місяців, і зміни в позиціях відбуваються буквально з дня на день. Водночас говорити про повну окупацію міста поки що передчасно — значна частина забудови залишається під контролем українських сил, які продовжують виявляти й знищувати ворожі групи.
Такий опис поточної ситуації навів військовий із позивним Мучной у своєму Telegram-каналі. За його даними, район Новодмитрівки наразі контролюється противником, який використовує населений пункт як перевалочну точку для накопичення сил та подальшого просування в північну частину Костянтинівки. Ворожі штурмові групи діють невеликими парами, намагаючись максимально непомітно заходити в житлову забудову. На відеозаписах видно, що деякі групи деякий час діють без очевидного повітряного протидіяння, що свідчить про спроби скористатися прогалинами в контролі повітряного простору. Проте підрозділи 427-ї окремої бригади бпС “Рарог” оперативно виявили позиції ворога поблизу ставка на північ від Новодмитрівки та нанесли вогневе ураження, не дозволивши окупантам закріпитися й створити там новий опорний пункт.
Запеклі сутички тривають і за Молочарку. Наразі населений пункт перебуває в статусі спірної зони — бойові дії активні з обох сторін, контроль над окремими ділянками змінюється, і остаточної переваги ні в однієї зі сторін немає. Тому говорити про повний контроль над селом сьогодні зарано.
Як зазначає Мучной:
Мікрорайони Новоселівка та Червоний поки що не перебувають під повним контролем ворожих сил. Ситуація там складна, але підстав заявляти про повну окупацію міста наразі немає.
У цілому противник дотримується тактики просування малими штурмовими підрозділами, намагаючись закріплюватися в житлових кварталах і поступово розширювати зону присутності. Водночас українські підрозділи продовжують виявляти такі групи, завдавати їм точкових ударів і стримувати подальше просування ворога.
Чому Костянтинівка стала головною ареною літньої кампанії
Костянтинівка фактично є “воротами” до найбільшої контрольованої Україною агломерації Донеччини — Слов’янськ–Краматорськ. Захоплення міста має стратегічне значення для противника, адже відкриває прямий шлях до Краматорська та Слов’янська — останньої великої агломерації і одного з основних оборонних вузлів на півночі Донеччини.
У Костянтинівці розгортаються ключові бої літньої кампанії 2026 року. Протягом перших шести місяців 2026 року російські підрозділи практично напівоточили місто: послідовно блокували логістичні маршрути та зміцнювали контроль над навколишніми селами — Берестка, Іллінівка, Новодмитрівка. Одночасно вони завдавали авіаударів по міській забудові, руйнуючи цивільні та інфраструктурні об’єкти і повторюючи методи, застосовані раніше в інших містах регіону.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський після відвідування Костянтинівського напрямку констатував, що ворог діє невеликими штурмовими групами, підбираючи вразливі ділянки оборони. Сили оборони постійно відстежують ці спроби й завдають ворогу значних втрат. Навіть серед проросійських джерел визнають, що говорити про повне захоплення Костянтинівки поки що передчасно.
Що передувало початку вуличних боїв у місті
Бої за Костянтинівку розпочалися у жовтні 2025 року під час наступу збройних сил РФ у Донецькій області. Перші спроби проникнення росіян у місто з’явилися наприкінці жовтня 2025 року, після завершення боїв у районах Часового Яру та Торецька — населених пунктів на північний схід та південний схід від Костянтинівки. Ворог атакував із напрямків Ступочки, Плещіївка та Берестка, маскувався в промзоні та шукав проломи в обороні.
За даними 19-го армійського корпусу ЗСУ, у самому місті було ліквідовано понад 700 окупантів із тих інфільтраційних груп, що намагалися просочуватися в житлові квартали й руїни. Лише за останній місяць активних боїв у смузі відповідальності 100-ї окремої механізованої бригади російські сили зазнали значних втрат — 910 осіб: 395 убитими та 515 пораненими. Військові відзначають, що це еквівалент двох повноцінних батальйонів, які фактично виведені з бою.
