Білоруська опозиція офіційно попередила Київ про системну мілітаризацію Білорусі — заступник голови Об’єднаного перехідного кабінету Павло Латушка надіслав міністру закордонних справ Андрію Сибізі офіційного листа з детальним аналітичним звітом. Тривога щодо загрози зі сторони Білорусі зростала ще в квітні, коли Володимир Зеленський попереджав про можливість вторгнення та доручив посилити північний напрям. Нинішній документ є логічним продовженням домовленостей, досягнутих під час травневого робочого візиту Латушки до Києва. У звіті зафіксовано вісім ознак, які свідчать про те, що режим Олександра Лукашенка готується або до прямого вступу у збройний конфлікт, або до надання своєї території для нових ударів по Україні.
Інформація опублікована Об’єднаним перехідним кабінетом Білорусі у Telegram. До листа додано 30-сторінковий звіт Народного антикризового управління, який автори характеризують як документ-фіксацію перетворення Білорусі на військовий плацдарм Росії. Окрім переліку тривожних тенденцій, звіт містить рекомендації з стримування дій режиму та заходи щодо запобігання подальшій ескалації.
Першою з восьми ознак у звіті названо зміни в законодавстві: після конституційних поправок Білорусь фактично втратила статус нейтральної та без’ядерної держави. Військова доктрина 2024 року прямо допускає застосування превентивних ударів у разі “безпосередньої загрози” — поняття, яке може трактуватися широко, — а також передбачає можливість застосування армії за межами країни. Другою ознакою автори називають нарощування збройних сил: кількість контрактників від 2022 року зросла в 1,5 раза, мобілізаційний резерв оцінюють у 289 тисяч осіб. На українському напрямку формується Південне оперативне командування, загальна чисельність якого може перевершити 80 тисяч військовослужбовців.
Третя ознака — перехід економіки на воєнні рейки: за останні чотири роки оборонний бюджет Білорусі зріс у п’ять разів, а вітчизняний ВПК тісно інтегрований із російським. Лише в 2024 році на озброєння прийнято понад 4 тисячі нових одиниць техніки. Четверта ознака — поглиблення інтеграції з армією РФ: на території Білорусі тривалий час присутні російські підрозділи, розгорнуто тактичну ядерну зброю та ракетний комплекс «Орєшнік», а білоруських військовослужбовців готують інструктори приватних військових компаній, зокрема ПВК “Вагнер”.
П’ятою ознакою експерти називають будівництво так званої “лінії Хреніна”: оборонні рубежі споруджуються вздовж кордонів з Україною, Польщею та Литвою, мости й аеродроми модернізують під проїзд важкої російської техніки. Паралельно у школах введено обов’язкову військову підготовку, а десятки тисяч дітей залучають до військово-патріотичних таборів. Шоста ознака — підготовка цивільної інфраструктури до умов воєнного часу: Міністерство охорони здоров’я затвердило інструкції з сортування поранених, у Мінську перевірили близько п’яти тисяч бомбосховищ, а системи оповіщення регулярно тестують. Сьома ознака — накопичення стратегічних ресурсів: обов’язкові запаси нафтопродуктів подвоєно до 30-денної норми, а постановою Ради міністрів від 15 травня 2026 року транспорт підприємств може примусово залучатися до військових автоколон. Восьма ознака — постійні масштабні маневри 2026 року, які, на думку авторів, відпрацьовують мобілізаційні механізми та готовність з’єднань.
Чому Київ зафіксував загрозу з півночі
Контекст цього документа виходить за рамки чисто аналітичної роботи опозиції. Уже 19 червня президент України Володимир Зеленський висунув Лукашенку вимогу — упродовж тижня демонтувати з білоруської території ретранслятори, що нібито допомагають Росії коригувати удари по українських містах. Зеленський попередив, що в разі ігнорування Україна може прибрати обладнання самостійно. Лукашенко не дав категоричної відповіді, хоча за тиждень до того публічно вибачався перед Зеленським за різкі висловлювання та запевнив, що нападу зі сторони Білорусі не буде.
На цьому фоні звіт опозиції набуває практичного значення: він фіксує не декларації, а конкретні кроки режиму. Ще у травні Зеленський попереджав, що Росія продовжує спроби втягнути Білорусь у війну й може планувати удари по українських центрах ухвалення рішень. Серед можливих сценаріїв РФ називають операції на Чернігівсько-Київському напрямку або навіть удар проти однієї з країн НАТО. Тим часом Київ посилює північний кордон через ризики, пов’язані з можливою активізацією Білорусі або використанням її території для нових ударів.
Що відомо про мілітаризацію Білорусі
Занепокоєння навколо білоруського напрямку зростало протягом весни 2026 року. Реакція Держприкордонслужби у квітні була стриманою: речник Андрій Демченко зазначив, що безпосереднього накопичення білоруської техніки й військ прямо біля кордону не зафіксовано. Водночас розвідка реєструвала ремонт і будівництво доріг у прикордонних районах та облаштування артилерійських позицій — ознак довготривалої підготовки, які відповідають логіці, описаній у звіті опозиції.
Напруга посилилася після масштабного нальоту дронів по РФ, коли частина атак пройшла через білоруський повітряний коридор. Попередження Лукашенку від командира Сил безпеки й спеціальних операцій отримало широкий резонанс: Роберт Бровді публічно звинуватив білоруського лідера у причетності до загибелі цивільних українців і пригрозив відповідальністю за пропуск ворожих безпілотників. Передана Сибізі доповідь фактично підтверджує тезу: Білорусь уже давно перестала бути пасивним співучасником, і опозиція прагне, щоб Київ офіційно зафіксував ці факти.
