Від початку широкомасштабної війни кількість кримінальних проваджень щодо військовослужбовців значно зросла. Більшість із них пов’язані з невиконанням наказів або самовільним залишенням частини. У бойових умовах такі справи набувають особливої складності, коли накази виконуються безпосередньо на передовій або під час оборони позицій. Тому важливо розуміти, що саме кваліфікується як невиконання наказу в бойовій обстановці, які юридичні наслідки це тягне й у яких випадках наказ можна не виконувати.
Захищати тих, хто захищає державу — така місія обрана адвокатським об’єднанням «Актум».
Підтримка і роз’яснення від військових адвокатів для захисників країни
Ми звернулися до військових адвокатів об’єднання «Актум», щоб отримати фахові відповіді на запитання, що хвилюють військових та їхні родини. Потрібна індивідуальна консультація? За запитом «військовий адвокат Київ» ви зможете знайти компетентну правову допомогу.
Що вважається невиконанням наказу в бойовій обстановці?
Невиконанням наказу вважається відкрита відмова виконати розпорядження або умисна невиконувальна дія, що спричинила тяжкі наслідки. У бойових реаліях це, наприклад, відмова зайняти визначену позицію або навмисне ігнорування наказу про утримання оборони. Під час воєнного стану такі дії підпадають під норми КК України (ст. 402 та 403) і можуть каратися позбавленням волі строком від 3 до 10 років.
Чи вважаються ухилення від служби через СЗЧ або дезертирство невиконанням наказу?
По суті — так, оскільки самовільне залишення частини фактично означає невиконання наказу. Проте кримінальне законодавство виокремлює дезертирство та самовільне залишення служби в окремі склади правопорушень, що регламентуються статтями 407 та 408 ККУ, із власною кваліфікацією та санкціями.
Важливо! За цими статтями за певних процесуальних умов можливе повне звільнення від кримінальної відповідальності, якщо злочин вчинено вперше.
У чому різниця між непокорою і невиконанням наказу?
Ключова відмінність полягає в формі вини, моменті закінчення складу правопорушення та наявності наслідків.
Непокора — це свідоме, умисне невиконання наказу, яке вважається завершеним у момент відмови, навіть без настання додаткових наслідків. Натомість невиконання наказу може носити характер необережності і стає кримінально караним лише тоді, коли призводить до негативних наслідків.
Чи каратиметься обговорення наказу командира?
Сам факт обговорення наказу не є автоматично кримінально караним. Проте якщо обговорення переходить у підбурювання або інші дії, що спричинили шкоду, то це може мати кримінальні наслідки.
Статут ЗСУ передбачає відповідь «Слухаюсь» після отримання наказу, що фактично означає обов’язок виконати розпорядження без тривалих дебатів. Тому обговорення наказу може призвести до дисциплінарних заходів, оскільки суперечить статутній поведінці у війську.
Чи можна відмовитися від виконання злочинного наказу?
Так — можна і потрібно.
Стаття 36 Статуту ЗСУ встановлює, що за виконання злочинного наказу несуть відповідальність як той, хто наказав, так і той, хто виконав. Аналогічна норма закріплена у статті 60 Конституції України.
Тому якщо наказ є явно злочинним (наприклад, наказ про вбивство цивільних або тортури), або виконати його об’єктивно неможливо через відсутність ресурсів чи озброєння, невиконання такого наказу є правомірним і доцільним рішенням.
Якщо ж ви сумніваєтесь, чи має місце злочинний наказ, необхідно звернутися за професійною юридичною консультацією. Військові адвокати об’єднання «Актум» оперативно роз’яснять ситуацію та допоможуть оцінити ризики. Без фахової оцінки самостійне рішення про злочинність наказу може бути невірно інтерпретоване під час службового розслідування, що загрожує кваліфікацією дій як непокори і притягненням до відповідальності саме виконавця, а не командира. Отже, своєчасна правова допомога — критично важлива.
Що робити, якщо командир перевищує службові повноваження?
За перевищення повноважень командуванням передбачена кримінальна відповідальність (ст. 426-1 ККУ). Завдання особи, щодо якої вчинено таке правопорушення — збирати та зберігати докази. Усні свідчення без підтвердження мають обмежену юридичну силу.
Аудіо- й відеозаписи, а також свідчення очевидців можуть стати вагомими доказами неправомірних дій командування. Важливо фіксувати всі обставини події: дату, час, місце, імена можливих свідків та інші деталі, які допоможуть підтвердити факт порушення.
Наступний крок: повідомлення про злочин до офіційних військових або державних органів. Це може бути Військова служба правопорядку, Державне бюро розслідувань, командування підрозділу, Генеральний штаб або Міністерство оборони.
У випадку звернення до вищого командування військовий подає рапорт. ВСП, ДБР, Генштаб та Міноборони мають гарячі лінії й інші канали для оперативного початку розслідування.
Юридична підтримка: навіщо вона потрібна?
Підозра, обвинувачення, гауптвахта, запобіжний захід чи трибунал — навіть одне з цих слів викликає занепокоєння. Багато військових, які раніше були цивільними, не мають достатніх знань у правових питаннях. Тому професійна юридична підтримка допомагає діяти правильно та вчасно, зменшує ризики й захищає права.
Процесуальний супровід у кримінальній справі — це свого роду юридичний фронт, де результат залежить від досвіду й кваліфікації адвоката.
- Потрібне клопотання: правник підготує його професійно;
- Вас викликали на допит: адвокат супроводжує та захищає від тиску або незаконних дій з боку посадових осіб;
- Необхідна експертиза: вона має бути проведена за процедурою та у встановлені строки;
- Участь у слідчих діях: довірте це фахівцю — деталі процесу можуть мати вирішальне значення.
Пам’ятайте! Дії без належного юридичного супроводу можуть дорого коштувати.
Шукаєте військового адвоката у м. Києві? Команда об’єднання «Актум» займає провідні позиції в сфері військового права та входить до ТОП-100 найкращих юристів у категорії «Вибір клієнта».
Адвокати «Актум» працюють зі складними кримінальними справами щодо військовослужбовців, де на кону — не лише права і закон, а й людські долі, честь та майбутнє захисників країни.
