На Бессарабці ще відчувається запах будматеріалів, а дискусії навколо її оновлення вже третій день бурхливо тривають, немов на справжньому центральному базарі. Завершення реновації ринку близьке, і вже зовсім скоро кияни зможуть побачити, чи зберіг гастропроєкт “Ринок їжі” автентичність Бессарабки, чи повернуться знайомі продавці, і чи справді “все пропало”, або щось таки залишилося? Наразі містяни діляться на критиків оновлення історичного ринку та тих, хто підтримує зміни.
У центрі Києва на завершальній стадії відкриття величезного гастропроєкту “Бессарабка. Ринок їжі”, що розмістився в історичній будівлі Бессарабського ринку. За словами організаторів, фудкорт не покликаний замінити традиційний базар, а лише впорядкувати те, що вже десятиліттями існувало в змішаному форматі: готова їжа, перекуси, кава. У приміщенні облаштовано 17 фудкорнерів, сцену, центральний бар і зони для відпочинку на майже 400 посадкових місць.
Конструкції, як зазначають автори проєкту, встановлені в межах відведених торгових площ без втручання в архітектурні елементи. Щоб зберегти пам’ятку, жодних свердлінь не проводили — кондиціонери кріпили стяжками, гіпсокартон ставили поверх плитки, а всі технічні зміни виконували акуратно, з необхідними дозволами. Водночас КП “Бессарабський ринок” модернізує холодильне обладнання, проводить укріплення конструкцій між залом і підвалом.
Проєкт було визначено як “не ТРЦ і не павільйони”, а частину міського життя: поряд із продажем сиру та солінь — кава, стрітфуд, гастрокультура. Проте після публікації перших фотографій нового простору соцмережі вибухнули, в основному, обуренням. Претензій чимало — від відсутності діалогу з містянами до знищення історичної ідентичності.
Хейтери називають оновлення “примітивною паплюжною урбаністикою”
Найгучніше відреагував економіст Михайло Кухар, порівнявши зміни з “втопленням” гастрономічної культури кількох поколінь. Він вважає, що відбувається руйнація витонченої духовної зв’язку між українським селянством та міською елітою, що формувалася на Бессарабці через “взаємну повагу та гордість живим організмом національної кухні”.
Свій допис Кухар назвав “Bessarabka RIP” і зазначив, що ринок був унікальним місцем, де завжди можна було купити солоний лосось “від тьоті Валі”, ікру, домашній сир, гранатовий сік і мед. Він підкреслив, що таке місце мало значення для кількох поколінь його родини — від прабабусі до дітей. Окремо Кухар критикував міську владу, вказуючи, що Київ ніколи не мав демократичних виборів мера, і тому рішення ухвалюються без врахування думки громади.
Цікавим став публічний діалог Кухаря з керівницею проєкту “Бессарабка. Ринок їжі” Наталією Джулай. Вона запевнила, що продавці не лише повернуться, а й самі з нетерпінням чекають на відкриття, оскільки отримають кращі умови для роботи. Серед нових елементів — нержавіючі прилавки, колоди для рубки м’яса, нове холодильне обладнання, що, за словами Джулай, підвищить комфорт і безпеку.
“Всі ці чудові жіночки чекають відкриття ринку і повернення на свої оновлені місця зі своєю ікрою, рибою, генеральським салом та різноманітними соліннями. А ще, всім люба молочниця із запіканками та сирами також чекає відкриття. І повірте, свіже мʼясо на вішалах та новій нержавійці – це набагато приємніше та безпечніше для здоровʼя, ніж на занедбаних прилавках”, – зазначила керівниця гастропроєкту, що спричинив стільки галасу.
Кухар у відповідь закликав опублікувати план розміщення нових і старих торгових точок, пообіцявши вибачитися, якщо побачить, що м’ясо, сало, овочі, фрукти та риба збережені в попередніх об’ємах. Джулай повідомила, що через ексклюзивні права поки не може показати повні зображення, але запевнила, що вже доставлено м’ясні колоди — “і не для шаурми”. Цей діалог не пояснив багато, але підігрів інтерес. Ось що пишуть противники оновлення:
- “Сумно дивитися, абсолютно неестетично та безглуздо”;
- “У Харкові була реконструкція подібного ринку («Сумський ринок»), але там зробили саме ринок, а тут — фастфуд, це вже щось за межами”;
- “Мало жрачкі на Хрещатику? Не щастить Києву з мерами. Жоден не любив це місто”;
- “Мені подобалося після роботи заходити й купувати цікаве м’ясо — наприклад, баранячу ногу. Ціни ввечері були більш ніж адекватні”;
- “Схоже, киянам скоро лишаться лише базар на метро Лісова та Дарницький ринок”;
- “Дуже прикро… Це йде ціла епоха… Це не правильно. Це тупа примітивна паплюжна урбаністика”;
- “Перше, що прийшло на думку після побаченого – Tarzan’s Treehouse (Домівка Тарзана на дереві) у Disneyland Park. Друге – через два-три роки цього об’єкту вже не буде, як і Житнього ринку”;
- “Буде, як із ЦУМом, який став всередині схожим на аквапарк. Місто, що не зберегло жодного знакового для киян місця, стає безликим”;
- “Черговий генделик великого формату!!”
“Не було там фермерів – лише перекупи”
Попри шквал критики, в обговореннях вирізняється й інша думка — ті, хто підтримує реконструкцію, акцентують на важливості естетичних змін і модернізації простору. На їхню думку, Бессарабський ринок давно втратив функцію справжнього фермерського осередку, перетворившись на дорогу й не надто привітну зону з переважно перекупленими товарами. Оновлення для них — це не “пластикова евтаназія”, а шанс повернути життя в історичну будівлю.
Деякі коментатори порівнюють трансформацію Бессарабки з практиками інших європейських столиць, зазначаючи, що в центрі великих міст ринки або зникають зовсім, або стають доглянутими просторами, що поєднують гастрономію, урбаністику й культуру дозвілля. Дехто посилається на слова авторів проєкту, що продавці нікуди не дінуться, просто тепер вони працюватимуть у кращих умовах.
Окремо наголошується, що більшість не бачила весь простір — ані фінального плану розміщення торгових точок, ані роботи ринку в дії. Багато коментаторів судять лише за фотографіями частини простору, зокрема, фудкортерної зони з баром і посадковими місцями. Тому частина киян закликає дочекатися відкриття та лише тоді оцінити, що було втрачено, а що збережено чи повернуто до життя. Ось що пишуть оптимісти:
- “Я з нетерпінням очікую відкриття фудкорту, бажаю щоб ніколи в житті цей унікальний архітектурний шедевр не був у тому стані (із тьотьою Валею та її соліннями…) як останні 30 років!”;
- “А де ви там бачили фермерів? Пару десятків комерсантів, які тримали точки, та й все”;
- “Коли був там востаннє, побачив лише клоповник і настирливих продавців з завищеними цінами. Не було там фермерів, лише перекупи, тому й жаліти нема за чим”;
- “Нехай буде краще таке, ніж те, що було на Житньому… або як із Сінним (взагалі знесли)”;
- “Не бачу сенсу залишати ринок: парковки немає, залишились лише перекупи з завищеними цінами. Вважаю, що це класний сучасний формат”;
- “Те, що там було останні 20 років, жахливе, як і на Володимирському ринку”;
- “Нормально зробили, так і має бути в європейській столиці. Для сала і квашених огірків є щотижневі ярмарки. А в центрі має бути великий, красивий, вилизаний простір”;
- “Супер! Все буде краще за бруд та щурів. Страшний совок у центрі столиці, жах”.
Таким чином, здається, відкриття оновленої Бессарабки обіцяє стати не лише подією, а й моментом істини. Чи зможе проєкт дійсно поєднати “салмон від тьоті Валі” з латте на кокосовому? Чи залишаться кияни з черговою “інстаграмною шкаралупою” без змісту? Дізнаємось дуже скоро, і, напевно, буде “друга серія” обговорень.
Поки ж у просторі “Бессарабка. Ринок їжі” готуються до запуску перші резиденти. Як підтвердила керівниця проєкту Наталія Джулай, в головному залі запрацюють такі заклади, як «Міністерство десертів», Himalaya, «Буффаліно», Burger Farm, «Глек», «Мацоні», Big Mama, «Жаровня», «Татарка», Sushi Icons, Gyros, Gelarty, «Витач», кав’ярня Cherry Coffee та бар. Ще 2–3 торгові точки залишаються в процесі перемовин.
Елітна пастка: у закритих ЖК масово продають кафе, а у Парку Шевченка знесуть Опанас
Нагадаємо, у жовтні 2025 року повідомлялося про “елітну пастку” у Києві: на території закритих ЖК почали масово виставляти на продаж заклади — ресторани та кав’ярні через, насамперед, закритість ЖК та зниження людського трафіку.
До того ж, київська прокуратура вимагає знести будівлю одного з найпопулярніших закладів у центрі Києва, ресторану Опанас, розташованого у парку ім. Тараса Шевченка. Основною претензією є те, що він займає ділянку з природно-заповідного фонду — вона повинна охоронятися як “національне надбання”. Також правоохоронці стверджують, що будівництво було незаконним, як і реєстрація права власності на споруду.
