Великодній пікнік на березі Дніпра перетворився на справжнє випробування для київської журналістки Світки Березівської: разом із синами та собакою Матільдою вони застрягли в піску й не могли вибратися майже чотири години. Великдень‑2026 у Києві відзначали попри воєнний стан — і це свято виявилося не лише важким, але й зворушливим. Мокрі й виснажені, без зарядки на кількох телефонах і майже без бензину, вони ледь вірили в порятунок. Проте поліція знайшла їх у темряві й не покинула напризволяще.
— Mishka Pavlov (@PavlovMishka77) April 13, 2026
Детально про ту пасхальну пригоду Березівська розповіла у Facebook — її допис миттєво зібрав сотні реакцій. Журналістка одного з київських телеканалів вирушила святкувати на природу — на мальовничий берег Дніпра в Київській області. Відпочинок спочатку здавався приємним: вода, діти, собака, бодай трішки зелені після мегаполісу. Але тривожна знахідка зіпсувала спокій: молодший син помітив уламок шахеда просто біля дерева, коли грався на піску.
Коли сім’я зібралася їхати додому, автівка намертво застрягла на піщаному схилі. Чим більше Березівська намагалася виштовхати машину газом, тим глибше вона загрузала. Майже чотири години тривали спроби визволити авто: лопати, дошки під колеса, поштовхи та копання — усе марно. Телефони розряджалися один за одним — живим залишився лише один пристрій; у сина не виявилося зарядки. Бензин майже скінчився. У якийсь момент авто почало сповзати до річки, і колеса опинилися у воді по коліна.
Дотягнути евакуатор виявилося неможливо — пояснити точне місцезнаходження було практично нереально: ні адреси, ні нормальної дороги — тільки «десь біля Дніпра через Троєщину через ліс». Навіть геолокація не допомагала евакуаторникам, і усі по черзі відмовлялися їхати. Набиралася комендантська година, у небі літали ворожі дрони. У відчаї жінка подзвонила на 102 і надіслала геолокацію — отримала лише підтвердження реєстрації звернення, а потім тишу.
Та несподівано пролунав дзвінок: поліцейські повідомили, що вже їдуть, і попросили не хвилюватись. Патрульна Ірина Росовецька та патрульний Павло відшукали родину в темряві — хоча їхня машина теж почала грузнути поряд у піску. Незважаючи на ворожі безпілотники в небі та комендантську годину, екіпаж залишився на місці: телефонували, шукали трос, координували дії. Близько опівночі відгукнувся Сергій Babak зі своєю Toyota Tundra — і за близько 15 хвилин автівку журналістки витягли на тверду землю.
Мамо, яка в нас крута поліція…
Саме слова синів стали для Березівської найціннішим підсумком тієї ночі. За її словами, тієї ночі діти повірили не лише в поліцейських, а й у країну, де тебе не залишать у біді. Додому вони поверталися під звуки повітряної тривоги — але поверталися живими. А Сергій поїхав далі — допомагати іншим, хто опинився в халепі.
Комендантська година та ворожі атаки: реалії київських ночей
Великодня ніч 2026 року у Києві минала в умовах воєнного стану — з чинною комендантською годиною та посиленим патрулюванням. Обмеження нічного пересування залишаються одним із ключових елементів безпеки столиці з початку повномасштабного вторгнення. Поліція пояснювала, що вулиці вночі патрулюються в рамках контрдиверсійних і антитерористичних заходів, і порушення обмежень загрожує безпеці не лише порушника, а й інших людей. Саме тому будь‑яке затримання на вулиці під час комендантської — це не формальність, а питання реальної безпеки.
Тієї ж ночі над Київщиною зафіксували ворожі дрони — ще одне нагадування про складні умови, у яких живе столиця. Раніше повідомляли, що місто неодноразово потерпало від ударів шахедів та ракет, і кожна така ніч вимагала від рятувальників, поліцейських і волонтерів надзвичайного напруження. Патрульні продовжують нести службу і реагувати на тривогу — саме в такі хвилини найкраще видно, де закінчуються формальні «обов’язки», а починається справжній вчинок. Ця велика пасхальна ніч — ще одне тому підтвердження.
