Париж відкрив дипломатичний канал із Пекіном, щоб схилити Китай використати свій особливий вплив на Москву та домогтися припинення російської агресії проти України. Раніше Кремль у різкій формі відкинув прохання французьких дипломатів допустити європейську сторону до переговорів щодо врегулювання. Після цього Франція змінила тактику і тепер шукає важелі впливу не через прямі контакти з Москвою, а через Пекін. Такий підхід французька сторона також пов’язує з головуванням у G7.
На брифінгу, коментуючи візит президента РФ до Китаю, ці висновки озвучив речник Міністерства Європи та закордонних справ Франції Паскаль Конфаврьо — про це повідомляє Укрінформ. За його оцінкою, між Росією та КНР склалися «надзвичайно викривлені, незбалансовані відносини», особливо після початку повномасштабного вторгнення, яке відрізало Москву від численних партнерів у енергетичній та економічній сферах.
«Цей канал дозволяє нам звернутися до Китаю, щоб він використав свої привілейовані відносини з Москвою та закликав до припинення цієї агресії», — зазначив Конфаврьо.
Речник також пов’язав реакцію Парижа на посилення китайсько-російської взаємодії із пріоритетами французького головування в G7 — зокрема з подоланням глобальних економічних дисбалансів та зміцненням економічної безпеки.
«Це пріоритет, який набирає ще більшої ваги в умовах зростаючої напруги у сфері глобальної безпеки», — додав він.
Що визначило французьку стратегію тиску через Пекін
Саміт лідерів Групи семи має відбутися 15–17 червня в Евіані. Серед офіційних пріоритетів Франції як голови G7 — зменшення макроекономічних дисбалансів та координація відповідей на геополітичні й енергетичні виклики. У цьому контексті Париж розглядає зростаючу залежність Росії від Китаю не лише як загрозу, а й як можливий важіль впливу.
Сенс французького підходу простий: чим глибше Москва занурюється у фінансову й торговельну залежність від Пекіна, тим більше потенційного впливу має Китай на рішення Кремля. Франція ставить за мету перетворити цю асиметрію на інструмент політичного тиску через постійний дипломатичний діалог із китайською стороною. Водночас Париж у публічній риториці не підриває зовнішньої нейтральності Пекіна, натомість апелює до його «привілейованих відносин» із Москвою.
Китай між миротворчою риторикою та підтримкою Росії
Позиція Китаю у війні проти України залишається суперечливою. Пекін значно наростив постачання до Росії товарів подвійного призначення — мікроелектроніки та верстатів, які можуть застосовуватися у виробництві озброєнь. Однак речниця МЗС КНР Мао Нін неодноразово заявляла, що Китай веде переговори з російською стороною задля завершення війни — тобто матеріальна підтримка Москви співіснує з декларативними миротворчими ініціативами.
Нещодавній візит російського лідера до Пекіна підтвердив, що відносини між країнами далекі від рівноправних. Це видно й за конкретними результатами переговорів — точніше, за їхньою відсутністю в низці ключових питань. За оцінкою керівника Центру протидії дезінформації при РНБО Андрія Коваленка, відсутність домовленостей щодо проєкту «Сила Сибіру‑2» демонструє реальне ставлення Пекіна до Москви — КНР утримує Росію в залежній і слабкій позиції.
