Від скляної тари — до художньої смальти
У 1954 році на заводі розпочали виготовляти скляну тару. У 1975 році підприємство освоїло виробництво кольорової смальти для мозаїчних робіт. З 1993 року тут виготовляли художні скляні вироби зі сульфідного скла. Виробництво припинили у 2008 році.
Який архітектурний ансамбль було втрачено?
Заводський комплекс спроєктували в дусі радянського класицизму 1940–1950-х років. Двоповерховий адміністративний корпус, зведений із силікатної цегли, мав ризаліт із трикутним розкріпованим фронтоном. Простір під карнизом прикрашали ліплені розетки, а вікна обрамлювали коринфські «кручені» колони.
Окремо вирізнялася триповерхова споруда цеху основного виробництва. Її вирішили у рисах промислової архітектури дорадянського періоду. Декор виконано в «цегляному стилі» з елементами неоренесансу. Фасад другого і третього поверхів членували пілястри, а центральну частину увінчував аттик із викладеною цеглою датою «1950». Перший поверх сформували як цоколь із рустом і рустованими лопатками.
Чому це важливо знати
Знесення заводського ансамблю у 2019 році стало прикладом того, як унікальні зразки промислової архітектури середини ХХ століття зникають без охоронного статусу. Куренівка втратила одну з небагатьох споруд, де радянський класицизм і дорадянський «цегляний стиль» співіснували в єдиному ансамблі. Актуальну афішу культурних подій Києва, присвячених збереженню міської спадщини та іншим темам, дивіться на сторінці афіші.
Як ми раніше писали: «ГогольFest» повернувся до Києва вперше за дев’ять років. Також ми повідомляли: Мікродрама: однохвилинний серіал, що ламає гальмо в мозку.
