Меморандум і майбутня садиба в Пирогові
Головною подією вечора стало підписання Меморандуму про співпрацю. Документ об’єднав Міжнародний Фонд національного добробуту Криму, ДП «Кримський дім» та Національний музей народної архітектури та побуту України. Підписи під документом поставили троє: директор «Кримського дому», режисер і військовослужбовець Ахтем Сеітаблаєв, директорка музею Оксана Повякель та голова міжнародного благодійного фонду Ленур Мамбетов.
Меморандум фіксує спільне рішення — створити на території музею повноцінну кримськотатарську експозицію. «Це не просто підпис на папері. Це рішення створити простір, де кримськотатарська культура буде доступною для живого знайомства», — наголосив Ахтем Сеітаблаєв.
За словами режисера, фундамент першої садиби на території вже закладено. Проєкт масштабний — він передбачає дев’ять окремих будівель. Одна з них повторюватиме архітектуру знаменитого Зінджирли-медресе з Бахчисарая. А десята ділянка залишиться порожньою навмисно: сюди після звільнення Криму планують перевезти справжній будинок з півострова.
Дискусія про майбутнє корінних народів
Окрему увагу гості приділили панельній дискусії «Від збереження до розвитку». Модерував розмову журналіст і медіаексперт Андрій Куликов. До обговорення долучилися голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, представники Держслужби з етнополітики, Представництва Президента в АРК та Інституту національної пам’яті. Також у дискусії взяли участь діячі караїмської та кримчацької спільнот.
Учасники розмови зупинилися на ключових викликах, з якими стикаються три корінні народи України — кримські татари, караїми та кримчаки. Для всіх них єдиною історичною батьківщиною залишається Крим.
Традиція зустрічей у ботсаду
Ботанічний сад уже не перший рік стає місцем зустрічі представників кримськотатарської, караїмської та кримчацької спільнот. На заході гості з’являються у традиційному кримськотатарському одязі або вишиванках. Багато присутніх обрали одяг, що поєднує символи тамги і тризуба — своєрідний знак єднання.
Місце для зустрічі обирають не випадково. Традиційно це ділянка витких рослин у саду. Така локація символізує єдність народів, які «ростуть поруч і знаходять опору одне в одному».
