22 липня Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу заявниці у справі про стягнення садового будинку як забезпечення погашення валютного кредиту на користь акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”. Спір тривав із 2021 року та був пов’язаний із діями приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, яка розпочала виконавче провадження щодо примусового продажу майна боржниці. Колегія Касаційного цивільного суду під головуванням Синельникова Є. В. дослідила питання пропуску банком строку пред’явлення виконавчого листа до виконання. Розгляд проводився за наявними матеріалами без виклику учасників.
Ключовий спір виник через постанову приватного виконавця Русецької О. О. від 17 листопада 2021 року про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого листа від 16 січня 2012 року № 2-1536. Інформація про справу міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Згідно з документами, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 лютого 2007 року № DNDVGA00000412 у сумі 148 743,23 дол. США було звернено стягнення на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належать заявниці.
Заявниця стверджувала, що АТ КБ “ПриватБанк” не є належним стягувачем, оскільки право вимоги за кредитним договором нібито було передане іншій особі за договором цесії від 29 лютого 2016 року. Верховний Суд не прийняв цей аргумент.
“Відступлення прав за іпотечним договором доводить (підтверджує) відступлення права вимоги за основним зобов’язанням, а не навпаки”, – зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19, на яку послався Верховний Суд.
Суд підкреслив, що заявниця не надала переконливих доказів відступлення банком права вимоги саме за іпотечним договором. Переуступка стосувалася лише кредитного договору, боржником за яким була інша особа. Виконавче провадження відкрито на виконання заочного рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2010 року у справі № 2-1536/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Водночас колегія суддів визнала обґрунтованими доводи заявниці щодо пропуску банком строку пред’явлення виконавчого листа до виконання. У касаційній скарзі наголошувалося на такому:
“Повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з підстав, визначених у частині четвертій статті 4 та у частині третій статті 5 Закону України ‘Про виконавче провадження’ № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, не перериває строк пред’явлення такого документа до виконання”, – йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, на яку посилалася заявниця.
З матеріалів справи випливає, що виконавчий лист № 2-1536 від 16 січня 2012 року повертався стягувачу двічі — 13 вересня 2016 року та 14 серпня 2019 року. Апеляційний суд вважав, що такі повернення переривають перебіг строку пред’явлення, однак Верховний Суд дійшов протилежного висновку. На момент видачі виконавчого листа діяв Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року, і положення пізнішого закону 2016 року не мають зворотної дії на документи, строк пред’явлення яких уже минув.
Суд визначив ключових учасників правовідносин
У матеріалах справи фігурують кілька юридичних осіб:
- акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” як стягувач;
- публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”, яке видало кредит у 2007 році та володіло правом реалізувати заставне майно.
Кредитний договір № DNDVGA00000412 від 26 лютого 2007 року передбачав кредитний ліміт у розмірі 143 840 дол. США зі строком дії до 26 липня 2017 року. Іпотечний договір того ж дня забезпечував виконання зобов’язань саме садовим будинком із господарськими будівлями та спорудами.
Верховний Суд також нагадав про рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 жовтня 2010 року у справі № 2-8890/2010, яким солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 521 032,33 грн. Право вимоги за цим рішенням банк частково передав за договором уступки прав від 29 лютого 2016 року, проте це передання не стосувалося іпотечного зобов’язання щодо спірного будинку.
ПОСТАНОВИВ
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд ухвалив таке:
- Касаційну скаргу задовольнити частково;
- Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні скарги щодо пропуску строку пред’явлення виконавчого листа до виконання;
- Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- В іншій частині — щодо визнання АТ КБ “ПриватБанк” належним стягувачем — постанову апеляційного суду залишити без змін;
- Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судова тяганина у справах ПриватБанку триває роками
Раніше повідомлялося, що суди Дніпропетровської області розглядали спори щодо арештованого майна боржників за позовами фінансових установ. Подібні процеси часто затягуються роками через оскарження дій виконавців і повернення справ на повторний розгляд.
Також у публікаціях звертали увагу, що Верховний Суд неодноразово роз’яснював питання строків пред’явлення виконавчих документів до виконання, зокрема щодо того, чи переривається строк у випадках повернення виконавчих листів стягувачам.
