У Києві 23 серпня вперше за майже 800 років пролунав голос дзвона Десятинної церкви. Звук відтворили за бронзовим фрагментом XII-XIII століть, що зберігається у Національному музеї історії України. Дослідники давнього Києва останніми роками роблять одне відкриття за іншим – раніше в місті знайшли ймовірне місце поховання гетьмана Петра Сагайдачного, а тепер до цього переліку додався звук найстарішого дзвона у Східній Європі. Готовий дзвін важить 87,5 кілограма, а до роботи над реконструкцією долучилися фахівці з чотирьох країн. Проєкт присвятили 35-річчю Незалежності України.
Від оригінального дзвона збереглося лише близько 60% поверхні. Форму, склад металу і навіть майбутнє звучання дослідники відтворювали практично з нуля. Реконструкцію створили Ukraine WOW та Національний музей історії України за підтримки Міністерства культури. Вперше публічно голос дзвона почули 23 серпня під час Національного молитовного сніданку в Києві.
“Завдяки цьому проєкту та сучасним технологіям наша давня спадщина звучить із новою силою. І разом із нею ми повертаємо імена тих дослідників, які її відкривали, вивчали й зберігали для нащадків”, – розповіла директорка Національного музею історії України Олена Земляна.
Князь Володимир почав будувати Десятинну церкву наприкінці X століття після Хрещення Русі. Храм завершили приблизно 996 року – він став першим мурованим християнським храмом Русі. У грудні 1240 року, під час штурму Києва військом хана Батия, церкву зруйнували. Майже через сім століть, під час археологічних робіт 1937 року, дослідник Теодосій Мовчанівський знайшов на території Десятинної церкви великий фрагмент давнього бронзового дзвона. Язик і система кріплення не збереглися, а від корпусу залишилося близько 60%. Уже наступного року НКВС заарештував археолога за сфабрикованим звинуваченням, а 10 травня 1938 року його розстріляли. Реабілітували Мовчанівського лише у 1971 році.
Як науковці відновили форму і звук дзвона
Реконструкцію почали з 3D-сканування збереженого фрагмента, щоб зафіксувати форму та найдрібніші нерівності поверхні, не втручаючись у сам музейний предмет. Далі методом рентгенофлуоресцентного аналізу дослідили склад бронзи – саме співвідношення металів у сплаві впливає на те, як звучатиме дзвін. Втрачені частини корпусу реконструювали, продовжуючи геометрію збереженого фрагмента і звіряючи її із середньовічними аналогами. Українська команда КПІ під керівництвом декана факультету електроніки Сергія Найди змоделювала звучання дзвона ще на комп’ютері, до появи самого металевого виробу. Це дало змогу коригувати форму ще до лиття.
Корону дзвона – верхню частину, за яку його підвішують, – та язик довелося відновлювати окремо. Для цього використали фрагмент корони іншого давньоруського дзвона із Сахнівки на Черкащині, а також допомогу європейських колекцій: німецький дослідник Клаус Хаммер надав історичні креслення, а в музеях Гешера й Апольди фахівці вивчали й сканували збережені язики дзвонів XIII-XIV століть. Готову цифрову модель відлили майстри Royal Eijsbouts у Нідерландах – однієї з найвідоміших європейських дзвоноливарень, яка також брала участь у створенні дзвонів для Собору Паризької Богоматері.
Чому давні артефакти Києва досі приховують сюрпризи
Історія дзвона Десятинної церкви – не поодинокий випадок, коли фрагмент, знайдений десятиліття тому, отримує нове життя завдяки сучасним технологіям. Столичні дослідники регулярно натрапляють на середньовічні артефакти під час звичайних ремонтних чи консерваційних робіт. Кожна така знахідка додає деталей до картини життя давнього Києва.
Це також історія про повернення справедливості. Доля Теодосія Мовчанівського, який урятував фрагмент дзвона ціною власного життя, показує, наскільки тісно переплетені наукові відкриття довоєнного Києва з трагедіями репресій. Тепер, завдяки реконструкції, його ім’я знову звучить поруч із артефактом, який він урятував для нащадків.
Раніше Інформатор повідомляв, що біля стін Софійського собору виявили тисячолітню знахідку – залишки апсиди XI століття, які випадково відкрили під час ремонтних робіт з водовідведення навколо собору.
Також ми писали, що на залишках стін Михайлівського Золотоверхого монастиря знайшли незвичне послання – відбиток людської ступні на плінфі, якому понад 800 років, залишений давнім киянином ще до того, як цегла висохла.
