Довіра українців до президента Володимира Зеленського зросла — з 58% у квітні до 61% у травні–червні. Водночас така картина вже не вперше простежується в соціологічних дослідженнях: у рейтингах довіри до публічних персон Залужний і Буданов постійно випереджають голову держави. Цього разу різниця стала ще помітнішою, а соціологи застерігають від однозначних висновків, враховуючи методичні особливості опитування.
Київський міжнародний інститут соціології провів всеукраїнське телефонне опитування з 7 травня по 3 червня 2026 року. Дослідники опитали 1015 респондентів у всіх підконтрольних уряду регіонах — серед дорослих громадян, які на момент опитування перебували на території України. Статистична похибка вибірки не перевищує 4,1%.
Ключовий методологічний момент у тому, що формат цього разу відрізнявся: соціологи питали про рівень довіри до 18 різних публічних діячів, включно з позицією “Зеленський Володимир — Президент”. Прізвища називалися в різному порядку для різних респондентів. КМІС зафіксував слабку, але помітну кореляцію: чим пізніше в переліку звучало ім’я Зеленського, тим дещо вищою виявлялася довіра до нього. Тобто результат частково залежить від контексту, у якому респондент оцінює президента — у зіставленні з іншими фігурами чи окремо. Цифра 61% відображає саме таке порівняльне середовище.
Структура відповідей виглядає так: 33% повністю довіряють президенту, 28% — «скоріше довіряють». Серед тих, хто не довіряє: 20% «зовсім не довіряють» і 13% «скоріше не довіряють». Разом не довіряє 34% опитаних, а баланс довіри–недовіри становить +27% — у порівнянні з +22% у квітні. Самі соціологи наголошують: відмінності між квітневими і травневими показниками перебувають у межах похибки вимірювання.
Троє військових випередили президента за рівнем довіри
З-поміж 18 публічних діячів, включених у дослідження, лише троє мають вищий рівень довіри, ніж президент — і всі троє представляють оборонний сектор. Найвищий результат у колишнього головнокомандувача ЗСУ, посла України у Великій Британії Валерія Залужного: 73% довіри проти 21% недовіри, баланс +52%. Рівень довіри до керівника Офісу президента, колишнього очільника ГУР Кирила Буданова та командувача Сил безпілотних систем ЗСУ Роберта “Мадяра” Бровді — по 70% у кожного.
Як зазначив виконавчий директор КМІС Антон Грушецький:
Це відображає значний запит суспільства бачити успішних військових лідерів на чолі держави після закінчення війни. Проте наразі ми говоримо про запит у воєнних умовах, коли актуальною є потреба в лідері‑«національному захиснику». Якщо ж війна завершиться на сприятливих для України умовах і буде тривала підготовка до виборів, суспільний запит може змінитися.
Серед цивільних політиків Зеленський все одно утримує перше місце. Далі йдуть мер Харкова Ігор Терехов (52% довіри, 19% недовіри) та міністр оборони Михайло Федоров (50% довіри, 21% недовіри). Найнижчі показники — у Юлії Тимошенко (11% довіри, 85% недовіри) та Юрія Бойка (6% довіри, 78% недовіри).
Як змінювався рівень підтримки президента з 2022 року
Після 24 лютого 2022 року довіра до Зеленського піднялася до рекордних 90%. Пізніше цей показник поступово знижувався і у грудні 2024 року склав 52%. У 2025 році підтримка частково відновилася — навесні піднялася до 74%, потім знову знизилася й переважно коливалася в межах 58–65%. Поточний результат вкладається в цей діапазон.
У квітні 2026 року рівень довіри до президента становив 58%, а баланс довіри–недовіри — +22%. У березні показники були вищі: 62% довіри і баланс +30%. Соціологи пояснюють ці коливання змінами порядку денного: коли в центрі уваги внутрішні питання — корупція або кадрові рішення — рейтинг може знижуватися, а коли домінує зовнішньополітична або воєнна тематика — зростає.
Залужний і Буданов здобули статус захисників у суспільній свідомості
Перевага Залужного над Зеленським у рейтингах має тривалу історію. Ще навесні 2024 року, одразу після звільнення з посади головнокомандувача, його рейтинг як потенційного кандидата на президентство був майже вдвічі вищим за президентський. Призначення на дипломатичну службу у Лондон не послабило його популярності, навпаки — він залишився в центрі уваги громадськості.
Схожа динаміка простежується й у Кирила Буданова. На початку березня 2026 року він опинився в трійці лідерів президентського рейтингу з 12% підтримки, а після переходу на посаду керівника ОП рівень довіри до нього не знизився — залишився стабільно високим. Соціологи пов’язують це з тим, що за умов війни суспільство орієнтується на образ «національного захисника», а не на класичного політика.
