Верховний Суд підтвердив, що бабуся загиблого військовослужбовця ЗСУ має право як на одноразову грошову допомогу, так і на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Міністерство оборони наполягало, що жінка отримує власну пенсію за віком і має повнолітню доньку, отже нібито не є утриманкою. Суд дійшов до іншого висновку: вирішальним є не абсолютна відсутність доходів у утриманця, а те, чи була фінансова допомога загиблого основним джерелом її існування. Рішення набрало чинності 1 червня 2026 року.
Йдеться про мешканку Дрогобича Львівської області, яка виховувала онука з раннього дитинства після смерті його матері. У 1983 році місцева рада офіційно призначила її опікуном. Навіть після досягнення онуком повноліття він продовжував жити з бабусею; з 2015 року, працюючи апаратником стерилізації на фармацевтичному підприємстві, він повністю її забезпечував — купував ліки та продукти, сплачував комунальні послуги. Згідно з матеріалами справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у 2023 році онука офіційно включили до переліку осіб, які допомагають бабусі вести справи, через її погане здоров’я.
Навесні 2024 року онука мобілізували. 14 червня 2024 року він зник безвісти на позиції “Дніпро” в адміністративних межах села Невське на Луганщині. Пізніше судово-медична експертиза встановила, що причиною смерті стали травми від вибуху та уламків.
Щоб оформити виплати, бабуся подала до суду заяву про встановлення факту перебування на утриманні онука. Дрогобицький міськрайонний суд відмовив їй у позові: на думку суддів, наявність власної пенсії та повнолітньої доньки виключала статус утриманки. Проте Львівський апеляційний суд у березні 2026 року скасував це рішення й установив факт утримання в період з 2006 по 2024 рік.
Міністерство оборони оскаржило це рішення в касаційному порядку до Верховного Суду, посилаючись на попередню практику, де у схожих справах відмовляли заявникам. Однак колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишила касаційну скаргу без задоволення.
У постанові Верховного Суду від 1 червня 2026 року зазначено:
Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Пенсія може бути призначена за умови, що утримання було повним або допомога, яку надавав годувальник, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть за наявності у утриманця власного заробітку, пенсії, стипендії тощо.
Суд окремо розглянув доводи щодо доньки заявниці. Встановлено, що донька також є пенсіонеркою, проживає окремо і фінансово не спроможна утримувати матір. Свідчення підтвердили, що онук з дитинства опікувався бабусею та ставився до неї як до рідної матері. Його дохід за період 2023 — початок 2024 року перевищував 165 000 гривень, що у порівнянні з невеликою пенсією заявниці було значно вищим і фактично забезпечувало її існування.
Що відкриває це рішення суду
Відкрите рішення дає жінці можливість отримати одноразову грошову допомогу у зв’язку з загибеллю захисника та право на перехід на військову пенсію у зв’язку з втратою годувальника.
Питання встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця набуває особливого значення під час воєнного стану: від цього залежить право членів родини на соціальні гарантії, зокрема на одноразову допомогу та відповідну пенсію.
Верховний Суд підкреслив: закон дозволяє призначати спеціальну військову пенсію членам родини, для яких допомога військового була базовим джерелом існування. Головний критерій — не абсолютна відсутність інших доходів, а те, що власні надходження утриманця були значно меншими порівняно з підтримкою від загиблого бійця.
Одноразова допомога за загиблого військовослужбовця розподіляється рівними частинами між усіма отримувачами. Розмір одноразової виплати сім’ям загиблих становить 15 000 000 гривень.
Хто може вважатися утриманцем загиблого військового
Пенсія у разі втрати годувальника-військовослужбовця призначається, якщо смерть настала під час проходження служби або не пізніше трьох місяців після звільнення. Право на пенсію мають непрацездатні члени сім’ї, які перебували на утриманні годувальника. До непрацездатних можуть належати, зокрема, дідусь та бабуся за умови відсутності осіб, зобов’язаних їх утримувати.
Розмір пенсійних виплат залежить від підстави смерті годувальника. Якщо він загинув під час виконання службових обов’язків, пенсія призначається у розмірі 70% грошового забезпечення за наявності одного непрацездатного члена сім’ї. Якщо таких членів двоє чи більше — по 50% на кожного.
