Російський мільярдник Андрій Мельниченко опублікував колонку у впливовому британському виданні The Economist, в якій закликав західні країни не прагнути позбавити Росію суверенітету — бо, на його думку, це призведе до появи непередбачуваної й небезпечної держави. Те, що автором матеріалу став підсанкційний олігарх, який продовжує жити в РФ і не засуджує війну проти України, спричинило жваву дискусію. Журналіст Віталій Портников та політичний експерт Валерій Пекар розцінили публікацію як скоординовану інформаційну операцію Кремля, спрямовану на Захід. Головний посил колонки зводиться до простого: Росію треба прийняти такою, як вона є, інакше буде гірше.
За даними Meduza, Мельниченко посідає восьму сходинку російського списку Forbes з капіталом понад 20 мільярдів доларів і володіє компаніями «Єврохім» та СУЕК. Його підприємства формують майже 1% ВВП РФ. Колонка вийшла під заголовком «Чому роздроблена Росія погана для всього світу». Сам бізнесмен пояснив, що санкції підірвали його колишній спосіб життя — можливість вести справи в Росії та одночасно проживати на Заході. Редакція The Economist відзначила, що Мельниченко «не ставить собі за мету кидати виклик режиму, натомість пропонує уряду свої послуги як потенційний ініціатор змін».
Ключова думка олігарха — після завершення війни Росія має увійти до нової архітектури глобальної безпеки як повноцінний і передбачуваний учасник. Мельниченко стверджує, що Захід у рамках російсько-української війни прагне знищити або кардинально обмежити суверенітет Росії, і вважає це хибним кроком: лише суверенна держава може взяти на себе «реальну відповідальність» за власні дії. У колонці він описав чотири сценарії, яких, на його думку, слід уникати:
- принижена Росія, що перебуває на марґінесі щодо Заходу;
- переведення РФ у сферу впливу Китаю;
- розпад країни й перехід до некерованого стану;
- перетворення на «осаджену фортецю» з постійним режимом надзвичайного стану.
Альтернативу, яку пропонує Мельниченко, він бачить у трансформації Росії в суверенну державу, що ставить на перше місце добробут власних громадян і є прогнозованою для зовнішнього світу. У редакційному коментарі The Economist зазначили: хоча автор не закликає прямо усунути Путіна, запропоновані зміни фактично означали б кінець його одноосібного правління. До того ж варто пригадати: у 2023 році Генпрокуратура РФ намагалася витиснути у бізнесмена контроль над компанією «Сибеко» — і ці спроби припинилися тільки після того, як Мельниченко пожертвував 32 мільярди рублів на освітній центр «Сиріус», створений з ініціативи президента.
Що побачили українські фахівці за колонкою олігарха
Журналіст і публіцист Віталій Портников охарактеризував вихід Мельниченка в The Economist як класичну спецоперацію в стилі чекістів. Він наголошує, що Путін мислить категоріями не переговорів, а саме спецоперацій, і поява мільярдера в авторитетному західному виданні добре вписується в цю логіку. Портников підкреслює: у тоталітарній системі випадкової інформації не буває, а жоден впливовий бізнесмен не розмістить подібну колонку без погодження з «відповідними структурами або адміністрацією президента». На його думку, мета такої операції очевидна — переконати Захід, що Росія перебуває на межі катастрофи, отже потрібні кроки для припинення війни, і тиснути варто не на Путіна, а на Зеленського.
У власному матеріалі для Еспресо Портников написав:
«Це настільки проста й примітивна спецоперація, що її навіть не треба розшифровувати — вона зрозуміла першокурснику інституту Андропова. Неясно хіба що, чому колеги знову ведуться на цю приманку».
Політичний аналітик Валерій Пекар ще коротше сформулював суть послання: за його версією, цю позицію фактично озвучує Путін, а адресатом є Захід. Пекар вказав на сталу логіку системи: після загибелі Навального та втоми суспільства від Ходорковського влада шукає нові обличчя для просування своїх наративів — у даному випадку таким обличчям став «олігарх у косоворотці».
Що відомо про Путіна і його оточення
Раніше повідомлялося, що Путін значно посилив особисту охорону — до приблизно 800 осіб, використовує двійників і дегустаторів їжі через страх можливого замаху. У цьому контексті поява, здавалося б, «незалежного голосу» мільярдера в західному медіа виглядає ще більш показовою: система, яка панічно захищає свого лідера, одночасно прагне демонструвати зовнішній світ відкритістю й раціональністю.
Паралельно аналітики фіксують глибинні кризові процеси всередині самої Росії. За даними Newsweek, у Путіна залишається дедалі менше часу через наростаючі внутрішні проблеми — і він намагається скористатися «останнім шансом», щоб досягти поставлених цілей. Саме на цьому фоні колонка Мельниченка набуває нового значення: вона може виступати не стільки як заклик до реформ, скільки як інструмент тиску — спроба переконати Захід домовитися і зупинити війну на московських умовах, поки у Кремля ще є важелі впливу.
