На Замковій горі в Києві з’явився ще один оглядовий майданчик — тепер звідси відкривається панорама на Гончарі‑Кожум’яки, Волову гору та Покровський монастир. Щоб зробити це місце доступним, близько тридцяти волонтерів розчистили стежки на Флорівському кладовищі, звільнили від чагарників ділянку біля залишків монастирської стіни та облаштували зручне місце для відпочинку. До роботи навіть долучилися черниці з Флорівського монастиря — учасники називають це особливо символічним жестом.
Про підсумки толоки повідомив Роман Маленков, голова Державного історико‑архітектурного заповідника “Стародавній Київ” та керівник ГО “Україна Інкогніта”. За його словами, волонтери викосили й очистили стежки, зібрали сміття та виготовили еколавки зі старих колод — тепер можна просто сісти й помилуватися краєвидом.
“Замкова гора отримала ще один оглядовий майданчик. Дякую всім, хто долучився до толоки. Заходьте, відпочивайте, медитуйте”, — сказав Маленков.
Завдяки зусиллям волонтерів Замкова гора тепер має три оглядові майданчики. Перший розташований на відрозі Клинець — звідти видно Андріївський узвіз, Андріївську церкву та замок Річарда. Другий — біля могили богданівців, з оглядом на Поділ, річку Дніпро та лівобережну частину міста. Третій, нещодавно облаштований, знаходиться в північно‑західній частині гори і відкриває вид на Гончарі‑Кожум’яки (Воздвиженку), Волову гору та Покровський монастир.
Що зробили під час прибирання на Флорівському кладовищі
Окрім створення оглядового майданчика, учасники толоки впорядкували стежки Флорівського кладовища: їх викосили, очистили від сміття та навели порядок. Особливу увагу приділили ділянці біля залишків великої монастирської стіни — її звільнили від заростей, які роками приховували цю пам’ятку. З підручних матеріалів, зокрема зі старих колод, виготовили еколавки, що природно вписалися в ландшафт гори.
Участь черниць Флорівського монастиря організатори відзначили окремо. Оскільки монастир межує з кладовищем, їхній внесок у догляд за цією територією має не лише практичне, а й важливе символічне значення. Разом із волонтерами вони впорядкували простір, що належить до однієї з найдавніших монастирських садиб Києва.
Толоки як механізм повернення міських просторів до життя
Волонтерські толоки у Києві дедалі частіше стають дієвим інструментом збереження й впорядкування міського середовища. Наприклад, весняне прибирання на вулиці Григорія Ващенка в Осокорках наприкінці квітня 2026 року показало іншу сторону процесу: на заплановану толоку прийшли лише дві мешканки з околиці, а основну роботу виконували комунальні служби. Організаторка висловила занепокоєння і попередила, що без активної участі громади певні місця можуть і надалі занепадати.
Ще один приклад — толока 17 травня 2026 року на Подолі, де волонтери, громадські активісти та комунальні служби спільно розчистили занедбану ділянку навколо зруйнованого Музею Григорія Світлицького на вулиці Дегтярній. Учасники вирізали чагарники та вивезли близько 16 кубометрів будівельного сміття, що залишалося там з часів сусіднього будівництва. Ця акція демонструє, що синергія громади й міських служб дозволяє повертати занедбані простори до культурного й громадського життя.
