Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що Єреван залишатиметься в межах Євразійського економічного союзу доти, доки вибір між ЄАЕС і ЄС не стане невідворотним. Щодо вимоги Москви провести референдум якнайшвидше — Пашинян відповів однозначно: це передчасно й нелогічно. 1 червня йому виповнилося 51 рік, і того ж дня до нього з привітаннями зателефонував Володимир Путін.
Відеозвернення прем’єра прозвучало на тлі зростаючого тиску з боку Росії та інших країн-членів ЄАЕС. 29 травня лідери Росії, Білорусі, Казахстану і Киргизстану підписали спільну заяву, в якій наполягли на проведенні референдуму, щоб Вірменія визначилася: залишатися в ЄАЕС чи прагнути до ЄС. У документі йшлося про «суттєві ризики для економічної безпеки» союзу у зв’язку з підготовкою Єревану до євроінтеграції. Пашинян також підкреслив, що відносини Вірменії з Росією перебувають у стані трансформації, і Єреван формує нові відносини з Москвою відповідно до реалій сучасного регіону.
“Рішення, без сумніву, має ухвалювати народ Республіки Вірменія шляхом референдуму. Але доки Вірменія офіційно не подала заявку на членство в ЄС або не наблизилася до статусу кандидата, проводити будь-який референдум — нелогічно. Бо фактично відсутні підстави: баланс ще не сформований, аби запропонувати людям реальний вибір — йти цим шляхом чи іншим. Іншими словами, нинішній вибір має теоретичний характер, і виносити теоретичну опцію на референдум явно не найрозумніше рішення”, — зазначив Пашинян.
Раніше Путін наголошував, що лише референдум дасть змогу Росії й Вірменії розійтися «м’яко, інтелігентно та взаємовигідно». Під час телефонної розмови 1 червня, яку ініціював Кремль з нагоди дня народження Пашиняна, співрозмовники також обговорили підсумки засідання Вищої Євразійської економічної ради, що відбулося 29 травня в Астані.
Чому Єреван не поспішає визначатися
Позиція Пашиняна зрозуміла: виносити на народне голосування питання, яке ще не має чітких юридичних і процедурних контурів, — означає просити громадян голосувати з огляду на абстрактні перспективи. Вступ до ЄС — це тривалий, формалізований процес: від подання заявки до набуття статусу кандидата проходить багато кроків. Жодного з них Вірменія поки що офіційно не пройшла, отже реальної альтернативи для вибору громадян наразі немає.
Водночас Єреван послідовно дистанціюється від Москви не через різкий розрив, а через поступову переорієнтацію. Влада Вірменії тимчасово призупинила участь в Організації договору про колективну безпеку — проросійському військовому блоці — та активізувала контакти з ЄС. Саме цей поступ викликав негативну реакцію Кремля, який розглядає євроінтеграційні амбіції Вірменії як загрозу для своїх впливів у регіоні.
Погрози Москви та вірменський вектор на Захід
Кремль уже демонстрував невдоволення через зближення Єревана з ЄС. Пашинян неодноразово наголошував, що Вірменія не є союзником Росії у війні проти України — про це країна офіційно повідомила Москву ще на початку широкомасштабного вторгнення. На цьому тлі в Єревані відбувся травневий саміт «Вірменія — ЄС», де, зокрема, словацький прем’єр Роберт Фіцо висловив несподівану підтримку курсу на зближення з Євросоюзом.
Виступ президента України Володимира Зеленського на цьому саміті спричинив окрему дипломатичну хвилю. Пашинян наполягає на нейтральності Вірменії у війні та відмовляється постачати Москві зброю чи техніку. Водночас тиск з боку Кремля триває: Росія намагається апелювати до економічних аргументів — участі у ЄАЕС — щоб втримати Вірменію в своїй орбіті, хоча Єреван вже активно шукає й інших партнерів.
Тиск Росії та реакція Єревана
Після саміту в Астані тиск на Вірменію посилився. Пашинян наполягає, що Єреван обрав власний зовнішньополітичний курс, незалежний від позиції Москви. Реакцію Кремля на євроінтеграційні наміри Вірменії та присутність Зеленського на вірменсько-європейському саміті охарактеризували як відверте обурення: прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков вимагав пояснень і натякав на можливі наслідки.
Напередодні саміту в Астані Росія та її партнери по ЄАЕС фактично поставили Вірменії ультиматум — визначитися між двома інтеграційними проєктами. У спільній заяві керівництва Росії, Білорусі, Казахстану та Киргизстану сказано, що членство Вірменії в Європейському Союзі несумісне з перебуванням у ЄАЕС. Єреван закликали провести референдум, на якому громадяни мають остаточно визначити зовнішньополітичний курс держави.
Водночас прем’єр-міністр Нікол Пашинян отримав публічну підтримку від президента США Дональда Трампа напередодні парламентських виборів, запланованих на 7 червня 2026 року. Американський лідер назвав Пашиняна своїм другом і союзником, підкреслив важливість реалізації стратегічного транспортного коридору через Південний Кавказ. У дописі в соцмережі Truth Social Трамп охарактеризував вірменського прем’єра як сильного керівника, що працює над зміцненням безпеки та добробуту своєї країни, і окремо відзначив нещодавній візит держсекретаря США Марко Рубіо до Вірменії.
Вимога провести голосування від членів ЄАЕС вписується в ширшу стратегію: Москва прагне перетворити регіональні економічні інституції на інструмент зовнішньополітичного тиску. Пашинян цю логіку фактично відкинув — він пообіцяв, що Вірменія не вийде з ЄАЕС до моменту, коли питання справді стане невідворотним, але при цьому не відмовився від курсу на зближення з Європою.
