Заступник керівника Офісу Президента Олег Татаров зазнав чергової поразки в суді. Київський апеляційний суд повністю відхилив його позов проти колишнього керівника НАБУ Артема Ситника та телерадіокомпанії “Суспільне”. Раніше в Україні неодноразово обговорювали питання звільнення Татарова з посади — нині ці дискусії підсилює ще одна резонансна судова тяганина. Підставою для судового позову стало інтерв’ю 2020 року, в якому Ситник озвучив твердження про можливий хабар у зв’язку з діяльністю Татарова в “Укрбуді”. Апеляційний суд визнав вимоги посадовця безпідставними й дозволив залишити інтерв’ю в ефірі.
Докладні обставини справи оприлюднив Центр протидії корупції. У грудні 2020 року в інтерв’ю Артем Ситник стверджував, що під час роботи в “Укрбуді” Татаров разом із Максимом Микитасем нібито підкуповували керівника експертної установи МВС паркомісцем за “потрібну” експертизу. Після цього Татаров звернувся до Шевченківського районного суду Києва з вимогою спростувати ці твердження та стягнути з відповідачів символічну компенсацію — 1 гривню за нібито завдану моральну шкоду. Він наполягав, що слова Ситника є недостовірними й принижують його честь, гідність та ділову репутацію.
6 травня 2025 року суддя Шевченківського районного суду Дмитро Мальцев задовольнив позов. Суд дійшов висновку, що викладена інформація є неправдивою, і зобов’язав “Суспільне” видалити інтерв’ю та супровідний матеріал, а також зобов’язав Артема Ситника опублікувати спростування. З обох відповідачів стягнули по одній гривні моральної компенсації.
Представники захисту Ситника та “Суспільного” подали апеляційні скарги, пояснюючи, що суд першої інстанції припустився помилок. Захисники вказували, що висловлювання очільника НАБУ носять оцінний характер і належать до суспільної дискусії про антикорупційну діяльність. За їхньою позицією, межа допустимої критики щодо публічних осіб ширша, а вимога видалити інтерв’ю становить посягання на свободу слова та незалежність медіа.
Апеляція констатувала: ексочільник НАБУ коментував офіційну діяльність бюро, як посадова особа, тому позов до нього, як до фізичної особи — є безпідставним, — зазначили в Центрі протидії корупції.
27 травня 2026 року Київський апеляційний суд повністю скасував рішення суду першої інстанції та відмовив Татарову в позові. Рішення ухвалили судді Дар’я Таргоній (головуюча), Олена Борисова та Світлана Голуб. Інтереси Артема Ситника в апеляції представляв адвокат Олексій Бойко, який також є представником ГО “Центр протидії корупції”.
Що стоїть за справою про хабар в “Укрбуді”
Колишній народний депутат і екскерівник “Укрбуду” Максим Микитась надав покази, у яких звинувачував Олега Татарова в маніпуляціях із квартирами, що виділялися для Нацгвардії. За словами Микитася, Татаров під час роботи в компанії нібито підкуповував експерта МВС, аби той підготував необхідну експертизу на користь “Укрбуду”. Саме в цьому контексті Ситник прокоментував ситуацію в ефірі “Суспільного”, і ці слова потім стали предметом тривалих судових спорів.
18 грудня 2020 року тодішній виконувач обов’язків голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Максим Грищук підписав підозру заступнику глави Офісу Президента Олегу Татарову. Пізніше Офіс генерального прокурора передав провадження, в якому фігурував Татаров, з НАБУ до Служби безпеки України. У НАБУ таке рішення охарактеризували як безпрецедентне втручання у розслідування.
Попри суспільне обурення, антикорупційні скандали та підозри з боку НАБУ, Олег Татаров і далі обіймає посаду та продовжує курирувати питання правоохоронної системи країни.
Що ще відомо про Татарова
У матеріалах іноземних ЗМІ, зокрема Politico, підкреслювалося, що влада інколи використовує призов як інструмент політичного тиску; сам Татаров заперечував проти цих звинувачень, захищаючи позицію Офісу Президента. Противники ж відзначають, що людина, яка фігурує у провадженні НАБУ, продовжує контролювати правоохоронний напрямок.
Президент Зеленський також висловлювався на тему діяльності свого заступника: у серпні 2024 року, відповідаючи на запитання журналіста про ефективність Татарова, він емоційно сказав, що той “разом з Малюком вбивав чеченців у Києві”.
