Концерт Артема Пивоварова на стадіоні “Ювілейний” у Бучі 13 червня став не лише значною культурною подією, а й майданчиком для передвиборчого піару. Афіша анонсувала перший стадіонний виступ артиста з хітами, масштабним шоу та квитками від 1190 гривень. Водночас захід використовували як можливість для підвищення впізнаваності — представники влади та місцеві діячі активно „засвічувалися“ перед потенційними виборцями, працюючи на різних рівнях — від обласного до сільського.
Найпомітнішою фігурою в цій кампанії став голова Київської ОДА Микола Калашник, який відзвітував про подію в соцмережах, підкресливши її як приклад відновлення регіону.
“Буча знову об’єднала тисячі людей. Це не просто культурна подія. Це ще одне свідчення того, що Київщина відновлюється, живе повним життям і впевнено дивиться в майбутнє.”
Міський голова Бучі Анатолій Федорук теж скористався нагодою: під час концерту він оголосив про збір коштів на автівки для армії, органічно пов’язавши культурну подію з підтримкою фронту.
Замкнув цю своєрідну «парад-алею піарників» сільський голова Дмитрова Тарас Дідич: він організував поїздку дітей на концерт і отримав публічну подяку — очевидно, разом із власною інформаційною ініціативою.
Чому захід перетворився на передвиборчий майданчик
Логіка тут очевидна: під час війни кількість суспільно резонансних подій значно зменшилася. Масштабні культурні заходи стали рідкісними, тож кожен із них миттєво концентрує увагу. Чиновник або депутат, який опиняється поруч з тисячною аудиторією, отримує безкоштовний інформаційний привід. Хоча офіційних виборів ще не оголошено, бажання публічних осіб збільшити впізнаваність лишається сильним.
Квитки на подію починалися від 1190 гривень, тому організація поїздок для виборців — навіть під приводом підтримки родин загиблих або дітей — потребує реальних витрат. Питання, хто й за які кошти оплачував такі поїздки, залишилося відкритим: жоден із учасників цього інформаційного забігу публічно не роз’яснив джерела фінансування.
Виступи під час війни — на межі культури й політики
Незважаючи на війну, культурне життя в Києві та передмісті триває. У столиці, зокрема, почали регулярно проводити концерти карильйонної музики на дзвіницях Михайлівського монастиря та церкви на Аскольдовій могилі — після того, як Києву надали статус Міста музики ЮНЕСКО. Такий формат раніше був типовим переважно для міст Бельгії, Нідерландів і Франції. Це приклад події, де організатори свідомо намагаються уникати політичного контексту.
Однак навіть офіційно аполітичні заходи легко можуть потрапляти під вплив маніпуляцій. Перенесення концертів і подій у Києві стало досить звичним явищем: у лютому 2026 року подібна доля спіткала захід за участі Сергія Жадана і Alyona Alyona. Народний артист Тарас Петриненко, як повідомляли раніше, переніс свій виступ у Жовтневому палаці через раптову хворобу всього творчого складу. Концерт у Бучі відбувся без збоїв — але з надлишком охочих «долучитися» до нього заднім числом.
