Чоловік, який після контакту з поліцією та співробітниками ТЦК та СП був госпіталізований із переломами ребер, помер у лікарні — і навіть після смерті не було здійснено обов’язковий патологоанатомічний розтин. Тіло передали родині для поховання, тож головне питання — що саме стало причиною загибелі — досі залишається без відповіді. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що за ініціативою його офісу прокуратура відкрила два окремі кримінальні провадження: одне — щодо можливого перевищення службових повноважень, інше — щодо неналежного виконання обов’язків медичними працівниками.
Інцидент стався в січні 2026 року. До київської лікарні звернувся чоловік із переломами ребер та травмою грудної клітини — за його словами, ушкодження завдали працівники поліції та ТЦК та СП. Через кілька днів після госпіталізації пацієнт помер, але медичний заклад не провів патологоанатомічного розтину, який є обов’язковим у випадках потенційно насильницької смерті. Тіло одразу віддали родині, і внаслідок цього важливі докази могли бути безповоротно втрачені.
«Відсутність розтину могла ускладнити встановлення істини у справі та збереження ключових доказів. Тіло видали родині для поховання без проведення експертизи. Через це сьогодні ні суспільство, ні рідні загиблого, ні слідство не мають відповіді на найважливіші питання: що спричинило смерть чоловіка та чи пов’язані отримані ним травми з летальним наслідком», — зауважив Дмитро Лубінець.
Паралельно омбудсмен повідомив про іншу тривожну ситуацію на Черкащині. Там чоловік стверджує, що його зупинили люди в цивільному без документів, а після прохання пояснити свої дії почув погрози; зловмисники намагалися пошкодити його автомобіль. Лубінець також зазначив, що представники його офісу перевірили резонансний випадок в Одеському СІЗО, де йдеться про можливе приниження працівника ТЦК та СП. Матеріали передано правоохоронцям для реагування.
Яких дій вимагає омбудсмен
Лубінець наголосив, що в своїй роботі керується тільки фактами та законом, а не суспільними емоціями. Він підкреслив: кожен випадок можливого свавілля чи насильства має отримати неупереджену правову оцінку — незалежно від того, хто є потерпілим. «Закон має бути один для всіх», — зазначив омбудсмен, додаючи, що саме це необхідно для збереження довіри громадян до держави та її інституцій.
Справу київського чоловіка Лубінець розглядає в ширшому контексті системних проблем. За його словами, в Україні вже зафіксовано щонайменше чотири випадки, коли затримані громадяни помирали безпосередньо всередині приміщень ТЦК та СП. Омбудсмен звертає увагу на те, що наслідки так званої «бусифікації» стають дедалі трагічнішими: після перебування в ТЦК люди часто потрапляють у лікарні з важкими травмами. З початку 2026 року до його офісу надійшло понад 3 000 скарг на дії ТЦК, а реальна кількість порушень може бути принаймні втричі більшою.
Обвинувачувальний акт і попередні вироки
До суду вже спрямовано обвинувачувальний акт щодо солдата Шевченківського районного ТЦК та СП у Києві та заступника начальника Подільського районного ТЦК, яких вважають причетними до загибелі чоловіка під час перевезення мобілізованих. За версією слідства, у травні 2025 року під час транспортування між ними виник конфлікт: солдат застосував фізичну силу та електрошокер, а заступник начальника не завадив діям підлеглого, хоча мав таку можливість. Після прибуття до Києва медики констатували смерть чоловіка прямо на плацу.
Що відомо про системні порушення в ТЦК
Офіс уповноваженого регулярно робить публічними факти нелюдського поводження і тортур щодо мобілізованих у ТЦК; цей офіс часто залишається чи не єдиним каналом для повідомлень і звернень щодо обміну полоненими. Сам омбудсмен наголошує: тотальний правовий нігілізм, застосування грубої сили та незаконне утримання в ТЦК призвели до того, що громадяни бояться процесу мобілізації.
За словами Лубінця, найбільше скарг на протиправні дії зі сторони ТЦК надійшло з Одеської, Дніпропетровської, Львівської та Закарпатської областей. Лише за перший квартал 2026 року офіс отримав 1 657 звернень щодо ймовірних порушень прав громадян з боку співробітників ТЦК та СП. Кожна така трагедія підриває довіру суспільства до державних інституцій — отже випадки насильства й безкарності не мають залишатися без належної правової оцінки.
