Чечелівський районний суд міста Дніпро визнав винним підприємця та колишнього депутата районної ради від ОПЗЖ Геннадія Мініна у вчиненні колабораційної діяльності. Хоча подібні вироки щодо екснардепів від ОПЗЖ трапляються частіше, в цій справі є важливий нюанс: Мінін отримав три роки позбавлення волі, але відбування реального покарання припинено — суд звільнив його від ув’язнення з випробувальним строком в один рік.
Мінін володіє «Рубіжанським картонно-тарним комбінатом». Суд визнав його винним за частиною 4 статті 111-1 Кримінального кодексу України — колабораційна діяльність, про що з’ясували журналісти програми «Схеми» (Радіо Свобода). Окрім позбавлення волі, підприємцю заборонено обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування протягом 10 років. Конфіскація майна вироком не передбачена.
Підставами для пом’якшення покарання суд назвав три обставини: щире каяття підсудного, його активне сприяння слідству та перерахунок понад мільйона гривень на потреби Сил оборони України. Саме ці фактори суд вважав достатніми для ухвалення рішення про звільнення від відбування реального терміну.
“Не мав на меті завдати шкоди державі, а хотів забезпечити виплату заробітної плати працівникам його підприємства та провадження господарської діяльності, бо бізнес опинився у скрутному фінансовому становищі внаслідок збройної агресії РФ”, – пояснив Мінін під час судового засідання.
Підозру Мініну оголосили у березні 2026 року за процесуального керівництва Дніпропетровської обласної прокуратури. Слідство встановило, що ще в 2021 році підприємство уклало договір з російським виробником на постачання обладнання на суму понад 1,1 мільйона євро. За виконання контракту на рахунки російської компанії перерахували 810 тисяч євро передоплати. Після початку повномасштабного вторгнення, попри державну заборону на імпорт товарів з країни-агресора, директор підприємства продовжив співпрацю.
Як діяла схема обходу санкцій
Щоб приховати заборонені поставки, підозрюваний залучив білоруську компанію-посередника. На неї оформили документи на поставку обладнання, що потім ввозилося в Україну транзитом через одну з країн ЄС. Відповідно до договору, залишок коштів — понад 382 тисячі євро — в результаті надійшов до російського постачальника.
Генеральний прокурор Руслан Кравченко повідомляв, що підозрюваний також погодився виплатити представнику сторони-агресора додаткові 92,4 тисячі євро за прискорення відвантаження й покриття ПДВ. Тобто навіть після лютого 2022 року операції не тільки не припинилися, а й отримували додатковий фінансовий стимул для партнерів із країни-агресора.
Окремий аспект справи стосується бізнес-діяльності Мініна на тимчасово окупованих територіях. Журналісти «Схем» у співпраці зі «Слідство.Інфо» та KibOrg виявили, що після так званого «приєднання» частин Донеччини та Луганщини підприємства Мініна були перереєстровані відповідно до російського законодавства. Це свідчить про неодноразову присутність бізнесу в юрисдикції держави-агресора, а не про поодиноку контрактну операцію.
Тренд або поодинокий випадок у судовій практиці
Справи проти співпраці з окупантами все частіше потрапляють до українських судів. У Києві, наприклад, СБУ затримала так званого міністра енергетики Криму, якому загрожує до 15 років ув’язнення. Цей випадок демонструє, що навіть ті, хто працювали в окупаційних адміністраціях, можуть залишатися на підконтрольній Україні території — і рано чи пізно ставати об’єктом переслідування.
Паралельно тривають розслідування на місцевому рівні. Правоохоронні органи виявили трьох депутатів-колаборантів з Запорізької області, які поширювали проросійську пропаганду та отримали посади в окупаційних структурах. Ці епізоди вказують на системний характер явища, але при цьому показують і неоднорідність покарань: хтось отримує реальні терміни, інші — умовні покарання, як у випадку з Мініном.
