ЦВК офіційно підтвердила мандати Левусу та Давидюку — нові депутати від “Європейської Солідарності” й “Голосу”

Центральна виборча комісія одночасно визнала народними депутатами двох нових парламентарів від опозиційних фракцій. Раніше ЦВК уже застосовувала подібний механізм, коли після складання мандата або виникнення вакансії у фракції наступні за списком кандидати отримували місце в парламенті. Цього разу депутатські мандати дістануться Андрію Левусу від “Європейської Солідарності” та Миколі Давидюку від “Голосу”. Обидва повинні подати до комісії визначені законом документи протягом 20 днів.

Поява двох вакантних місць у Верховній Раді була зумовлена різними обставинами. Про це поінформувала пресслужба Центральної виборчої комісії.

Левус займе місце померлого народного депутата Степана Кубіва — проте лише після того, як наступний за списком кандидат Денис П’ятигорець відмовився від мандата. Давидюк, своєю чергою, замінить Володимира Цабаля, який достроково склав депутатські повноваження за власною заявою; у партійному списку “Голосу” Давидюк значився під номером 27.

Для офіційної реєстрації народними депутатами Андрій Левус і Микола Давидюк мають подати до ЦВК встановлені законодавством документи не пізніше як через 20 днів. Після отримання документів комісія ухвалить рішення про реєстрацію обох парламентарів не пізніше як на п’ятий день.

Що відомо про нових нардепів

Андрій Левус — політик з насиченою професійною біографією. Свій шлях він починав як учитель історії та права, згодом очолював місцевий виборчий штаб Віктора Ющенка на президентських перегонах та керував осередком партії “Народний Союз “Наша Україна””. У 2007–2012 роках працював помічником народного депутата Андрія Парубія.

Андрій Левус став нардепом від “ЄС”. Фото: facebook.com/andrii.levus

Під час Революції гідності Левус очолював комендатуру Самооборони Майдану. У 2014 році він уперше пройшов до Верховної Ради від партії “Народний Фронт” і згодом обіймав посаду заступника голови Служби безпеки України за часів Валентина Наливайченка. У 2021 році Вищий антикорупційний суд виправдав його у справі про нібито неправомірне отримання компенсації за житло з державного бюджету.

Микола Давидюк раніше також балотувався до Верховної Ради — у 2014 році йшов від “Радикальної партії Олега Ляшка”, проте безуспішно. У 2014–2019 роках він працював громадським помічником депутата Ігоря Попова від тієї ж політичної сили.

Микола Давидюк
Микола Давидюк став нардепом від “Голосу”. Фото: facebook.com/davydiuk

Разом із Мустафою Наємом Давидюк у тому ж році співзаснував громадсько-політичний рух “Дій з нами”. Широку увагу до себе він привернув у 2022 році, коли повідомив про стосунки з головною редакторкою “Української правди” Севгіль Мусаєвою.

Що передувало появі двох вакансій у парламенті

Вакансія у фракції “Європейська Солідарність” з’явилася після смерті народного депутата Степана Кубіва. Первинним наступником мав стати Денис П’ятигорець — колишній заступник голови Волинської ОДА та колишній депутат Запорізької міської ради, який у 2019 році балотувався від “Євросолідарності” під №28. Він відмовився від мандата, і черга дійшла до Андрія Левуса, наступного у партійному списку.

Вакансія у фракції “Голос” виникла з іншої причини: Володимир Цабаль подав заяву про дострокове припинення депутатських повноважень. ЦВК отримала цей документ і визнала Миколу Давидюка наступним у виборчому списку “Голосу” під №27. Обидві зміни в складі парламенту відбулися майже одночасно.

Як оновився склад Верховної Ради під час війни

Прихід Левуса до парламенту став наслідком багатоетапної процедури: після смерті Кубіва місце мав посісти Денис П’ятигорець, але його відмова відкрила дорогу наступному кандидатові зі списку — Андрію Левусу. Такий послідовний відбір кандидатів за партійними списками є усталеною практикою Центральної виборчої комісії.

Водночас випадки складання мандатів тривають. Президент Зеленський неодноразово визнавав, що багато народних депутатів висловлюють бажання залишити свої повноваження, хоча чинне законодавство та воєнний стан обмежують такі можливості. За його словами, попри тиск із різних боків і прагнення частини парламентарів піти з Ради, монобільшість продовжує працювати. Добровільне складання мандата, як у випадку Володимира Цабаля, залишається одним із небагатьох законних шляхів завершити депутатські повноваження в умовах воєнного часу.