Відставка Юлії Свириденко виглядає цілком прогнозовано. За сценарієм попередніх керівників Банкової, вона мала сформувати уряд економічного популізму, щоб підвищити рейтинги влади. Її призначення навряд чи було продиктоване видатними заслугами: саме Єрмак часто брав її в поїздки до США, де вона виконувала роль перекладачки, тож стала «своєю» людиною. І своїх іноді призначають на привабливі посади. Проте на посаді голови Кабміну Свириденко запам’яталася передусім необґрунтованими обіцянками та надмірним популізмом. Було б зрозуміліше, якби її поставили перед виборами, але до них ще далеко.
Школа економічного популізму
Очільник уряду повинен мати чітке бачення економічного розвитку країни, відстоювати його й попереджати про можливі наслідки рішень. Навіть якщо прем’єр — «своя людина» або «довірена особа», саме критичний погляд прем’єра на ініціативи президента може захистити державу від непродуманих експромтів.
Натомість навряд чи Свириденко ставила під сумнів чи відстоювала якісь кардинально інші підходи. Не виглядає правдоподібним, що саме її незалежна думка була причиною просування до прем’єрства.
Політика уряду за її керівництва перетворилася на приклад економічного популізму. Типовий прояв — так звана «зимова підтримка»: непідкріплені економічними розрахунками виплати, які могли підірвати макроекономічну стабільність.
Прем’єр здійснювала тури регіонами, обіцяла виплати ФОПам, підтримку прифронтових районів, допомогу окремим категоріям (наприклад, педагогам). Це звучало привабливо, але мав місце важливий нюанс: у бюджеті не вистачало коштів на такі ініціативи.
«Я не можу підтримати тренди в уряді на роздачу грошей, яких немає. Наприклад, програма про підтримку ФОП креативних індустрій — роздати по 100 тисяч для мене сьогодні, у війну, виглядає дико. Давати по 100 тисяч ФОПам, які плетуть лелек, мабуть, це теж важливо, але не треба робити вигляд, що у нас мир», — висловився тоді Гетманцев.
Конфлікт з депутатами через ухилення від складних рішень
Провали у політиці Свириденко не обмежувалися лише популізмом. Вона намагалася вводити ПДВ для певних категорій ФОПів, тим самим суперечачи власним попереднім обіцянкам про щедрі виплати. Комунікація з Верховною Радою була практично відсутня: не через принципову позицію, а через брак досвіду. Через це парламент відмовлявся голосувати за низку урядових законопроєктів.
У цій ситуації Гетманцев виступав рупором консолідованої думки депутатського корпусу. Як і личить популісту, Свириденко часто ухилялася від відповідальності за непопулярні, але необхідні рішення. А саме такі кроки були потрібні для отримання європейської фінансової підтримки: замість масових роздач — складні реформи (наприклад, податок на ПДВ, оподаткування посилок, зміну правил для онлайн-платформ).
Критичною виявилася початок 2026 року, коли в парламенті розгорівся гучний скандал. За його підсумками стало ясно: незважаючи на домовленості з Офісом президента, подальша доля прем’єра була фактично вирішена.
Проблеми з особистим іміджем
У питаннях особистого іміджу прем’єра також виникли проблеми. Образ молодої інтелектуалки в окулярах розвіявся на тлі скандалу зі значною зарплатнею в Київській школі економіки, де Свириденко нібито заробила близько 3 мільйонів гривень.
До цього додалися й сімейні питання: брат Юлії, Віталій, ухиляється від мобілізації і, за інформацією, може бути пов’язаний із розслідуванням НАБУ в так званій «справі Сольського» щодо заволодіння державною землею на великі суми.
Враховуючи її часті поїздки до США, логічним завершенням кар’єри може стати призначення послом у США. До того ж стало відомо, що чинна посолка в США Ольга Стефанішина йде у відставку з особистих причин.
