Україна втратила одного з піонерів вітчизняної анімації. На 89-му році життя помер режисер, художник і викладач Євген Сивокінь — автор більше ніж двадцяти п’яти анімаційних стрічок, які представляли українську школу мультиплікації на міжнародних фестивалях у десятках країн. Цього року країна вже прощалася з видатними діячами культури: 13 квітня пішла з життя тележурналістка й кінознавець Людмила Клепакова, одна з перших ведучих «Студії 1+1». Смерть Євгена Сивоконя — ще одна велика втрата для українського мистецтва.
Про смерть митця повідомив Національний центр Олександра Довженка на своїй сторінці у Facebook. Повідомлення було опубліковане 5 травня.
«Пішла легенда української анімації — Євген Якович Сивокінь. Режисер, художник і педагог, який подарував нам авторські фільми, зокрема “Людина, яка вміла літати”, “Казка про доброго носорога”, “Людина і слово”, “Обережно — нерви!”, “Дерево і кішка”, “Засипле сніг дороги” та інші», — йдеться в повідомленні.
Євген Якович пішов з життя за кілька днів до свого дня народження: він народився 7 травня 1937 року в Києві. Закінчив Київську художню середню школу імені Т. Г. Шевченка та графічний факультет Київського державного художнього інституту. Свою творчість він починав у Творчому об’єднанні художньої мультиплікації, а згодом працював на студії «Укранімафільм».
Внесок Сивоконя в українське кіно
Заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені Івана Миколайчука, член Національної спілки кінематографістів та Міжнародної асоціації анімаційного кіно. У 2022 році Євген Сивокінь отримав нагороду «Золота Дзиґа» від Української кіноакадемії за вагомий внесок у розвиток національного кінематографу. Значна частина його стрічок була відзначена призами й дипломами на фестивалях у Болгарії, Польщі, Японії, Хорватії, Франції, Італії, Португалії, Греції та Німеччині.
У 1970-х роках Сивокінь став впізнаваним для широкої аудиторії як автор і ведучий телепрограми «Мультіпанорама». Окрім режисерської роботи, він активно працював як художник-мультиплікатор, брав участь у створенні серій про козаків — «Як козаки куліш варили», «Як козаки олімпійцями стали», «Як козаки у хокей грали» та багатьох інших проєктах. Як сценарист він також написав сценарії до фільмів «Секрет приворотного зілля» (1980), «Нещаслива зірка» (1981) і «Врятуй і збережи» (2008).
Велике значення мав і його освітній внесок: з 1993 року він очолював майстерню режисури анімаційного фільму в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. З 2001 року викладав у Київському національному університеті культури і мистецтв, підготувавши кілька поколінь українських аніматорів.
Фільми Євгена Сивоконя зберігаються у фондах Національного центру Олександра Довженка — установи, що з 1994 року займається збереженням і популяризацією українського кіно. Довженко-Центр має в своїх архівах понад 10 тисяч художніх, документальних та анімаційних стрічок, серед яких — унікальні матеріали з історії національного кінематографу. Водночас останніми роками інституція переживає труднощі, пов’язані з можливими реорганізаціями та фінансовим тиском.
Україна втрачає митців
Нещодавно помер український комік і актор, відомий своєю роботою в одеському театрі «Маски», Володимир Комаров. Це сталося в неділю, 29 березня; причиною назвали серцеву недостатність. Йому було 62 роки.
25 лютого 2026 року українська музична спільнота зазнала тяжкої втрати: відійшов у вічність видатний диригент, педагог, народний артист України Роман Ісаакович Кофман.
Крім того, у лютому стало відомо про смерть кінооператора Павла Лойка. Першою інформацію про обставини його смерті оприлюднила вдова композитора Ігоря Поклада, яка ствердила, що в останні тижні сім’я Лойків переживала крайню нужду й могли навіть харчуватися лише водою. За її словами, в умовах глибокої нестачі їжі й холоду серце Лойка не витримало.
Надалі у Київській обласній військовій адміністрації спростували твердження ЗМІ про те, що Павло Лойко помер від голоду та холоду, вказавши, що причиною його смерті стала ішемічна хвороба серця.
