На Покровському напрямку супротивник продовжує використовувати тактику поступового розширення «сірого» периметра — регулярні інфільтрації малими піхотними групами. Найбільш активні ділянки зараз — територія на південь від Шевченка та узбіччя траси E50 біля Сергіївки. У районі Гулевого станом на зараз українські підрозділи тримають контроль над ситуацією.
Південніше від населеного пункту Шевченко, за даними військового аналітика з позивним «Мучний», противник зафіксував окремі просування й продовжує розширювати зону проникнення. Ворожі піхотні групи працюють як у південній частині села, так і східніше від нього, що дає їм змогу здійснювати короткі рейди вглиб українських позицій. Водночас говорити про стійке закріплення передчасно — окупанти діють виключно за рахунок постійних інфільтрацій і не мають ресурсів для довготривалого утримання нових рубежів.
У секторі Гулевого контроль залишаються за українськими силами. Ворог утримується в Мирному, однак подальше просування суттєво ускладнює робота СОУ. Будь-які спроби наблизитися до Гулевого своєчасно придушуються, що перешкоджає окупантам закріпитися або створити плацдарм для наступу.
Ворог націлився на логістику вздовж траси Е50
Ще одна активна ділянка — схід від Сергіївки вздовж траси E50. Противник широко використовує лісосмуги вздовж цієї стратегічної артерії для прихованого маневру. Траса E50 має ключове логістичне значення — з напрямку Покровська вона веде на Павлоград і далі до Дніпра, тому контроль над нею є одним із пріоритетів ворога.
Тактика малих штурмових груп залишається основною моделлю дій: окупанти намагаються просочитися в прилеглі околиці й закріпитися на вигідних позиціях поблизу дороги. Мета таких операцій — поступове розширення сірої зони, створення загрози рухам логістики та підготовка умов для подальших штурмових дій у напрямку села. На картах це виглядає мало помітно, але з часом з’являється нова зона контролю — саме так діє інфільтраційна стратегія.
Водночас, як наголошували в ОСУВ «Дніпро», «інфільтрація таких груп, хоч і спричиняє необхідність залучення резервів для їх знищення, але не є взяттям під контроль території». Тобто кожне таке просочування вимагає додаткових зусиль від Сил оборони, але саме по собі не означає втрати позицій.
Покровський напрямок залишається найгарячішим
Покровський напрямок стабільно очолює статистику за кількістю ворожих штурмів серед різних ділянок фронту. Бої в окремих населених пунктах — лише частина загального тиску на Покровсько-Мирноградську агломерацію. Окупанти застосовують так звані «малі клешні», просуваючись флангами та намагаючись охопити агломерацію одночасно з кількох напрямків.
Російські підрозділи продовжують спроби наступальних дій у районі Покровська та суміжних населенных пунктів на Донеччині. Зокрема, вони збільшують кількість штурмової піхоти, посилюють артилерійські обстріли та використовують дрони для розвідки й корекції вогню.
Що відбувається на сусідніх ділянках фронту
Паралельно в районі Гришиного відбуваються важкі бої, що співпадають із подіями у Шевченка та Сергіївці. Противник діє малими піхотними підрозділами, намагаючись розвинути наступ і закріпитися в населеному пункті. Ситуація у цьому секторі безпосередньо пов’язана з тиском на трасу E50 — ворог намагається скоординувати кілька напрямків атак для посилення ефекту.
Тактика інфільтрації малими групами не є новою для Покровського напрямку. Українські захисники, за даними зведень про бої за Покровськ, ефективно ліквідовують такі формування, але їх постійна активність змушує тримати резерви в постійній готовності.
