Сполучені Штати тимчасово скасували санкції щодо іранської нафти — таке рішення ухвалили відразу після завершення першого раунду переговорів між Вашингтоном і Тегераном у Швейцарії. Міністерство фінансів США видало нову загальну (генеральну) ліцензію, яка дозволяє видобуток, постачання й продаж іранської нафти, нафтохімічної продукції та нафтопродуктів до 21 серпня. Це перший відчутний економічний результат швейцарських домовленостей.
Про видачу ліцензії 22 червня повідомив міністр фінансів США Скотт Бессент у своєму акаунті в мережі X. Ліцензію видано на виконання меморандуму про взаєморозуміння, підписаного США та Іраном 17 червня. Документ скасовує низку обмежень щодо іранської нафти та нафтопродуктів, а також щодо підсанкційних суден, встановлених низкою президентських указів. Крім того, дозволяються доларові платежі уряду Ірану або іншим підсанкційним особам у зв’язку з придбанням іранської нафти.
“У ході конструктивних переговорів у Швейцарії Іран узяв на себе зобов’язання забезпечити вільний та відкритий транзит через Ормузьку протоку та дозволити інспекторам Міжнародного агентства з атомної енергії в’їзд до країни. У межах цієї угоди Міністерство фінансів видало тимчасову 60-денну генеральну ліцензію, що дозволяє виробництво, постачання та продаж іранської нафти”, — заявив Скотт Бессент.
Водночас OFAC наголошує: загальна ліцензія не означає скасування всього санкційного режиму проти Ірану. Обмеження залишаються щодо осіб і компаній, пов’язаних із Північною Кореєю, Кубою, окупованими Росією українськими територіями, а також щодо будь-якої діяльності, забороненої іншими санкційними програмами США. Окрім американських санкцій, проти Ірану діють також обмеження Євросоюзу та ООН — зокрема ЄС продовжує ембарго на імпорт іранської нафти, а ООН зберігає заборону на постачання зброї.
Що відбулося на зустрічі в Бюргенштоку
Перший раунд переговорів у Швейцарії завершився 22 червня. Катар і Пакистан оголосили про погоджену дорожню карту на 60 днів та про технічні консультації в Бюргенштоку. Американську делегацію очолював віцепрезидент Джей Ді Венс, який серед пріоритетів називав визначення формату діалогу, просування у врегулюванні ядерної програми Ірану та досягнення припинення вогню в Лівані.
Іран раніше обмежив доступ МАГАТЕ після атак США й Ізраїлю на його ядерні об’єкти, тому заява про допуск інспекторів має важливе значення — хоча вона й не містить точних термінів. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі підтвердив, що за наслідками переговорів у Швейцарії США зняли санкції на експорт іранської нафти та розморозили частину активів країни за кордоном.
У спільній заяві Катару та Пакистану йдеться, що США та Іран погодили дорожню карту для узгодження остаточної угоди протягом 60 днів. Проте цей документ прямо не підтверджує деякі зобов’язання Ірану щодо Ормузької протоки та доступу МАГАТЕ, про які говорив Бессент. Угода також передбачає припинення всіх бойових дій, зокрема в Лівані, де тривають удари з боку Ізраїлю та обстріли “Хезболли” по ізраїльських цілях.
Ціни на нафту марки Brent знизилися після завершення перемовин США та Ірану у Швейцарії: ф’ючерси на Brent впали на 1,68 долара, а американська нафта West Texas Intermediate подешевшала на приблизно 60 центів.
Попередня дипломатія між Вашингтоном і Тегераном
У березні 2026 року, на тлі американо-ізраїльської операції проти Ірану, Казначейство вже видавало тимчасову 30-денну ліцензію на продаж іранської нафти з танкерів — це мало на меті стримати стрімке зростання цін, що перевищили 100 доларів за барель. Тоді рішення було скоріше тимчасовим екстреним заходом, натомість нинішня ліцензія є частиною ширшої дипломатичної угоди. Попередній раунд перемовин у Пакистані не приніс результату: Іран відмовився відмовитися від ядерної програми, і американська делегація повернулася без домовленостей.
Підписана угода надає сторонам 60 днів для досягнення згоди щодо ядерної програми Ірану і передбачає створення фонду відновлення на суму $300 млрд та інші фінансові стимули. Ірано-американський конфлікт також позначився на Україні — через зростання цін на енергоресурси та відволікання уваги Вашингтона від підтримки Києва. Нафтовий дипломатичний прорив має потенціал стабілізувати глобальні ринки, але кінцевий результат переговорів залишається невизначеним.
