Держфінмоніторинг контролює покупки дорогих автомобілів та нерухомості, що здійснюються через мережі банків, а також відстежує клієнтів, які вносять готівку частинами в різні фінансові установи — такі випадки опиняються в центрі уваги служби. Раніше журналісти вже розбирали, як працює фінансовий моніторинг і за яких обставин банки блокують рахунки. Тепер голова служби Філіп Пронін детально пояснив механізми виявлення схем — від повторного подання однієї довідки до купівлі шостого автомобіля без підтвердження доходів.
Деталі виявлених схем та принципи роботи служби викладені у розгорнутому інтерв’ю виданню «Телеграф». За наведеною інформацією, банки залишаються основним джерелом даних для служби. Рієлтори та автодилери також передають дані, проте банківський масив становить найбільшу частину інформації. У межах 589 матеріалів, підготовлених з 2025 року до травня 2026-го, служба виокремила підозрілі операції на загальну суму понад 32 млрд грн і передала їх до правоохоронних органів.
Як зазначив Філіп Пронін, голова Державної служби фінансового моніторингу України:
Загальна чисельність банків поступово зменшується — в Україні залишилося 59 банків. Якщо розглядати ці справи, то інформацію ми отримали десь від 75% діючих банків. А якщо враховувати й інші кейси, співпраця охопить і всі 100% установ.
Пронін навів два конкретні приклади схем, які потрапили до фокусу служби:
- Особа без підтвердження відповідних доходів придбала шостий автомобіль вартістю 10 млн грн. Загальна вартість її автопарку перевищила 35 млн грн. Готівку вносили через чотири різні банки.
- Інша особа купила авто за 16 млн грн, розбивши платіж на частини: спочатку по 2 млн грн через п’ять банків, решту суми — ще через два інші. Ризикоорієнтований підхід деяких банків дозволив провести операції без повного пакета документів.
Служба ідентифікує клієнта за податковим номером, після чого робить запити до банків та перевіряє, які документи подавала особа. У другому прикладі виявилося, що клієнт подав одну й ту саму довідку про доходи у кілька фінансових установ.
Як банки визначають ризикові операції
Держфінмоніторинг не нав’язує банкам конкретні критерії ризиковості — кожна фінансова установа самостійно налаштовує власні внутрішні системи виявлення ризиків. Служба отримує від банків уже відфільтровану інформацію через механізм первинного суб’єкта фінмоніторингу і, за потреби, запитує додаткові дані по конкретних клієнтах. Якщо Національний банк виявляє недоліки в системі виявлення ризиків, він рекомендує внести відповідні зміни.
Окремий маркер ризику для служби — внесення готівки через різні банки з повторним використанням одних і тих самих документів про доходи. Пронін підкреслює: коли вартість покупки не корелює з офіційними доходами, питання походження коштів стає обов’язковим для перевірки.
Довідка може підтверджувати лише одну окрему операцію. У межах фінансової розвідки аналізується повна картина — суми, періодичність, зв’язки між транзакціями та реальне походження коштів, а не окремі фрагменти діяльності.
Що змінилося у фінмоніторингу у 2026 році
Банки вимагають документи або обмежують доступ до рахунку не довільно, а в межах власних систем комплаєнсу. Кожна фінустанова зобов’язана виявляти підозрілі транзакції та повідомляти про них державні органи. Підставами для перевірки можуть стати підозрілі перекази, непрозоре походження коштів або нетипова фінансова активність.
Банк має право тимчасово обмежити доступ до рахунку до завершення перевірки. Для розблокування зазвичай потрібно підтвердити джерело коштів. У 2026 році фінансовий моніторинг перетворюється з епізодичної перевірки на систему постійного контролю.
Кількість операцій під наглядом зростатиме, а банки дедалі менше готові брати на себе ризики клієнтів. У таких умовах найкраща стратегія — не обходити систему, а інтегруватися в неї. Про нові правила фінмоніторингу 2026 року та потенційні ризики для фізичних осіб і бізнесу детально розповідають адвокати у відповідному матеріалі.
