Луцький міськрайонний суд Волинської області визнав кредитне зобов’язання клієнта перед ПриватБанком повністю припиненим — поручитель розрахувався за основного боржника, і суд це офіційно підтвердив. Спірні питання щодо закриття кредитних зобов’язань перед ПриватБанком регулярно потрапляють до судів різних регіонів України. Вирок ухвалив суддя Андрій Олексюк 1 червня 2026 року.
Йдеться про кредитний договір №136/м, який було укладено 12 червня 2007 року між тодішнім Закритим акціонерним товариством КБ “ПриватБанк” та позичальником. Позов від імені клієнта подав адвокат Іван Ліпкевич з метою захисту прав споживача та припинення зобов’язань за вказаним кредитним договором. Документальні матеріали справи оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а суд задовольнив позовні вимоги.
Ключовим аргументом у рішенні стало те, що солідарний поручитель повністю погасив заборгованість. Поручитель виконав платіжне зобов’язання замість основного позичальника, і це, відповідно до норм закону, є підставою для припинення основного кредитного зобов’язання. Суд офіційно визнав, що зобов’язання за кредитним договором та усіма додатковими угодами до нього припинені.
Рішення набере законної сили після закінчення 30-денного строку для подачі апеляції, якщо ПриватБанк не оскаржить його у Волинському апеляційному суді. На судовому засіданні банк представляла Мельник В.М.
Що означає це рішення для інших позичальників
Приклад із Луцька — не одиничний випадок. Все більше судових процесів в Україні мають на меті офіційне визнання кредиту погашеним, навіть коли банк продовжує відображати заборгованість у своїх обліках або відмовляється видавати довідку про закриття боргу. У низці таких справ позичальники досягають позитивного результату, довівши фактичне виконання зобов’язань — власноруч або через поручителя.
Інститут поруки в українському праві означає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й основний боржник. Якщо поручитель повністю сплатив суму заборгованості, то основне зобов’язання вважається виконаним. Після такого погашення поручитель набуває право вимоги до боржника — він може стягнути сплачені кошти з особи, за яку розрахувався.
Судова практика щодо вимог ПриватБанку
У подібній справі одна жінка виступала поручителем за договором між ПриватБанком і чоловіком. Банк наполягав на солідарному стягненні понад 429 478 гривень, проте поручителька оспорювала розмір заборгованості, посилаючись на пропущені строки позовної давності та неправомірні нарахування відсотків. Суд врахував ці доводи: частину вимог задовольнив у меншому розмірі — 214 262 гривні, а в іншій частині позову відмовив. Ця справа наочно ілюструє, що сума, яку банк вимагає від поручителя, не завжди відповідає первісним претензіям установи.
У ще одній справі киянка відмовлялася визнавати за собою борг у розмірі 123 900 гривень. Вона стверджувала, що її персональні дані були викрадені шахраями, які через мобільний додаток оформили кредитний договір. Подібні ситуації, коли зловмисники отримують доступ до банківських даних через цифрові сервіси, регулярно фігурують у судовій практиці. Захист персональних даних і своєчасне інформування банку про підозрілі операції залишаються вирішальними факторами в таких справах.
