Росія підходить до критичної межі, після якої її логістика на окупованому півдні фактично перестане працювати. Статистика втрат автотехніки станом на червень 2026 року демонструє: тиск на постачання окупантів зростає безпрецедентними темпами. Перед ворогом постало жорстке питання — або повністю припинити постачання хоча б по трасі М-14, або й надалі спостерігати рекордні темпи втрат техніки.
Про це у своєму Telegram-каналі повідомив військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко. На його думку, ситуація вже є наочним масштабуванням логістичного локдауну — і це лише червень. Аналітик бачить розвиток подій за одним із двох сценаріїв: або повне припинення логістики принаймні по трасі М-14, або продовження стрімкого зростання втрат автотранспорту у російських окупаційних військ (РОВ) до нових рекордних показників.
Рішення командування РОВ щодо формування мобільних вогневих груп (МВГ) не ускладнило, а навпаки — спростило завдання українських сил безпілотних систем. В той час як у Москві розраховували, що МВГ захищатимуть колони, вони фактично стали додатковими мішенями. Аналітик висловив припущення щодо можливого історичного максимуму:
“Втратити більше автомобільного транспорту за рік, аніж вся червона армія за весь час Другої світової війни… Хм, звучить просто як виклик”.
Коваленко припустив: якщо поточна динаміка втрат автотехніки збережеться, до кінця 2026 року Росія може встановити моторошний “історичний рекорд” — втратити за один рік більше одиниць автомобільного транспорту, ніж Робітничо-селянська Червона армія за весь період Другої світової війни.
Цифри підтвердили катастрофічний масштаб
У січні та лютому 2026 року РОВ зазнали відповідно 4 021 та 4 071 втрат автотранспорту. У березні кількість збільшилась до 6 068 одиниць, у квітні — до 6 431. У травні окупанти втратили вже 8 612 одиниць, і саме з другої половини травня російське командування почало вводити супровід автоколон — мобільні вогневі групи.
За неповний червень втрати перевищили позначку в 10 тисяч одиниць, а 22 червня було зафіксовано абсолютний добовий рекорд — 626 одиниць. Ця цифра особливо кричуща на тлі червня 2022 року, коли за весь місяць РОВ втратили лише 320 автомобілів.
Логістичний локдаун розпочався в березні 2026 року, а його щомісячне масштабування в середньому становить близько +50% за відсутності адаптації противника. Російські окупанти так і не змогли пристосуватися до нових умов логістики, які для них створили Сили безпілотних систем.
Очевидно, що російські підрозділи входять у літню наступальну кампанію 2026 року в найгіршій диспозиції, яку тільки могли уявити їхні командири. Південний напрямок є одним із найбільш вразливих для окупаційних сил через обмежені можливості маневру та постачання. На відміну від Донецької та Луганської областей, тут у росіян значно менше шляхів для перегрупування, адже з тилу розташовані Азовське і Чорне моря, а логістичні коридори є вкрай обмеженими.
Удари по паливу і техніці окупантів тривають
Знищення нафтоперекачувальної інфраструктури всередині Росії відбувається паралельно з руйнуванням автотехніки безпосередньо в зоні окупації. Поразки таких об’єктів мають стратегічне значення, адже вони є ключовими ланками паливної логістики росіян. Порушення роботи нафтоперекачувальних станцій ускладнює постачання пального до промислових центрів і військових об’єктів, а також негативно впливає на експорт нафтопродуктів.
Ізоляція окупантів відбувається також у повітряному просторі. Демонтаж системи ППО в Криму позбавляє їх захищеного неба над ключовими логістичними маршрутами. Удари по мостах на перешийку здатні спричинити логістичний колапс на півострові. З кожним успішним ударом Росії стає дедалі складніше поповнювати втрати — особливо РЛС, системи ППО, наземні центри управління БПЛА та кваліфікований персонал.
