Київська міська прокуратура звернулась до суду з позовом, щоб змусити балансоутримувача Голосіївської водонапірної башти укласти охоронний договір на цей об’єкт культурної спадщини. Голосіївська вежа вже кілька років перебуває в епіцентрі судових суперечок і будівельних конфліктів — її доля неодноразово вирішувалася під час судових засідань. Провадження за позовом прокурора вже відкрито; без охоронного договору споруда юридично вразлива перед ризиками знесення чи незаконної перебудови.
Прокуратура вимагає, щоб уповноважена власником особа уклала охоронний договір на Водонапірну башту в Голосіївському районі столиці. Балансоутримувач тривалий час ухиляється від виконання цього обов’язку, що унеможливлює належну охорону та збереження пам’ятки.
Попри офіційний статус пам’ятки, балансоутримувач не вживає необхідних правових заходів для її захисту. Прокурори наголошують, що відмова підписати відповідні документи створює реальні загрози руйнування або незаконної реконструкції споруди.
Водонапірна башта має висоту близько 30 метрів. На початку 2023 року її офіційно внесли до Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини міста Києва. Фахівці оцінюють будівлю як зразок промислової архітектури XX століття та важливий елемент садиби Української сільськогосподарської академії. Башта вважається однією з найвищих точок Голосіївського району і слугує візитівкою місцевості.
Як башта опинилася під загрозою
Ще наприкінці 2022 року активісти повідомляли, що забудовник ЖК «Голосіївські вежі» оточив парканом ділянку між будинками №9 та №11 на вулиці Генерала Родимцева, у результаті чого башта опинилася всередині будівельного майданчика. Представник забудовника тоді стверджував, що споруду планують демонтувати через аварійний стан. Натомість ініціативи на кшталт «Мапи Реновації» пропонували зберегти вежу та переосмислити її як публічний простір — наприклад, оглядовий майданчик або місце для виставок і інсталяцій.
Одне з судових рішень стосувалося скасування додаткової угоди, яка дозволяла ТОВ «МЖК «Оболонь» зводити об’єкти на території пам’ятки. У 2023 році Північний апеляційний господарський суд відхилив апеляцію прокуратури, що відкривало шлях до потенційної забудови. Пізніше Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду задовольнив касаційні скарги прокуратури та Київської міської ради й скасував рішення апеляційного суду.
У листопаді 2025 року Господарський суд Києва відхилив позов прокуратури про повернення землі під баштою у власність держави. ГО «Спадщина Київ» тоді повідомляла, що після цього споруда залишалася за будівельним парканом. Нині прокуратура відкрила новий напрям — позов про укладення охоронного договору, який юридично зобов’яже власника утримувати башту відповідно до вимог законодавства.
Подібних водонапірних веж у Києві небагато — одна з «сестер» стоїть на території ВДНГ і має статус пам’ятки архітектури та містобудування місцевого значення. Голосіївська ж наразі формально перебуває лише в переліку щойно виявлених об’єктів, і саме ця правова «недоформованість» дає забудовнику додаткові можливості для маневрування.
Що заявив представник девелопера
Раніше представник забудовника зі сторони суборендаря ЖК «Голосіївські вежі» Максим Гринь публічно заявляв, що башта є «типовою, не унікальною» спорудою та нібито перебуває в аварійному стані. Однак під час засідання у Верховному Суді представник МЖК «Оболонь» Бєлкін змінив тон і зазначив, що компанія має бачення, як інтегрувати башту в майбутню забудову. «Я хочу, щоб вона збереглася», — сказав Бєлкін. Прокуратура вважає такі заяви недостатніми і наполягає на обов’язковому юридичному документі — охоронному договорі.
Що варто знати про боротьбу за пам’ятку
Факт відсутності охоронного договору у випадку Голосіївської башти — не поодинокий: це типовий прояв вразливості київських пам’яток. Навесні 2025 року суд поновив оренду землі під баштою на користь МЖК «Оболонь», попри її статус як об’єкта культурної спадщини. Тоді суддя Олена Яценко відмовила у задоволенні апеляційної скарги прокуратури — і споруда знову опинилася під ризиком. Ця справа демонструє: наявність офіційного статусу пам’ятки не дає гарантій без наявності відповідних договорів та належного контролю з боку суду.
Проблема агресивної забудови, яка ігнорує охоронні статуси споруд, стосується не лише Голосієва. Так, два сусідні будинки на Хрещатику постраждали внаслідок будівництва торгового центру — в їхніх квартирах з’явилися тріщини в стелях і на зовнішніх колонах, хоча роботи тривали всупереч судовим заборонам. Обидва випадки свідчать про системну кризу захисту архітектурної спадщини в Києві.
