Президент Польщі Кароль Навроцький увечері 19 червня підписав указ про позбавлення президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла — однієї з найвищих польських відзнак. Як аргумент наводиться рішення Зеленського присвоїти одній із частин Збройних сил України назву «Героїв УПА». Реакція Кремля на дії Навроцького виявилася радше захопленою, тоді як в Україні воно викликало дуже жорстке неприйняття та низку політичних кроків у відповідь. Нижче — зведення відомих на цей час фактів, реакцій українських посадовців і можливих наслідків.
Орден Білого Орла — це найстаріше й найвищe польське державне відзначення. Сам орден, який намагався відкликати Навроцький, було вручено Зеленському у 2023 році тодішнім президентом Анджеєм Дудою за внесок у розвиток польсько‑української співпраці та зусилля у сфері безпеки.
Слід зауважити, що випадок позбавлення ордена президентом Польщі майже безпрецедентний: останній подібний епізод відбувався у 1932 році, і навіть тоді нагороду згодом повернули. Окрім того, юридично це рішення викликає питання — формально президент не може скасувати орден без підпису прем’єр‑міністра, і малоймовірно, що Дональд Туск підтримає подібний крок.
Сам Дональд Туск уже звертався до Зеленського та Навроцького з проханням заспокоїтися та знайти спосіб владнати конфлікт, проте прямо не сказав, чи підпише він відповідний документ польського президента.
“Завданням президентів Зеленського та Навроцького є заспокоєння емоцій, а не розпалювання напруги. Лінія фронту пролягає в іншому місці”, — написав прем’єр.
Різка реакція України й радість у Кремлі
Важко зрозуміти, на що саме розраховував Навроцький, опублікувавши своє рішення. Проте очевидно, що в Україні на це відреагували досить жорстко — як на політичному рівні (серія демаршів та відмов від польських відзнак), так і серед широкої громадськості. Частина експертів порівнює поточну хвилю реакцій із тим, як українське суспільство сприйняло конфлікт між Зеленським і тодішнім президентом США у лютому 2025 року.
Серед перших політичних відповідей — заява міністра закордонних справ Андрія Сибіги, який багато років працював у Польщі. На знак протесту він оголосив про відмову від власної польської нагороди — Командорського хреста із зіркою Ордена “За заслуги перед Польщею”.
“Шкода, що замість пошуку шляхів вирішення польська сторона обрала ескалацію до неприпустимого й неадекватного рівня. Жоден іноземний президент не має права диктувати нам нашу історію. Сподіваємося, що врешті переможе холодний розум і наші польські партнери повернуться до рівноправного діалогу, який відповідає союзницьким відносинам у протидії спільному ворогу з Москви”, — написав він.
Наступним, хто відмовився від польської відзнаки, став керівник Офісу президента Кирило Буданов — він повернув Золотий офіцерський хрест ордена “За заслуги перед Польщею”, який отримав у 2024 році.
“Я відмовляюся від Золотого офіцерського хреста ордена ‘За заслуги перед Польщею’, яким мене нагородили минулого року. Впевнений, що й суспільство — і військові, і цивільні — поділяють ці емоції та підтримають мій крок”, — заявив Буданов.
Посол України в Польщі Василь Боднар вранці 20 червня також оголосив про повернення польської державної нагороди — Кавалерського хреста Ордена “За заслуги Республіки Польща” — у відповідь на указ Навроцького. Він назвав рішення позбавлення Зеленського ордена “історично несправедливим” і зазначив, що це боляче сприймається під час активних обстрілів і атак з повітря на Україну.
Заступник керівника ОП Ігор Жовква 20 червня також оголосив про повернення польської відзнаки, отриманої ним у 2022 році. На його думку, рішення польського президента не має морального чи політичного виправдання і не може бути прийняте нормальною громадянською свідомістю.
Як Буданов, так і колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба нагадали про історичні факти: серед колишніх кавалерів ордена Білого Орла були й ті, хто співпрацював із нацистським режимом у Другій світовій — Беніто Муссоліні та Міклош Хорті, а також російська імператриця Катерина II, яка у XVIII столітті значною мірою підривала польську державність.
“Не тих б’єш, Навроцький. Рейтинг і неприязнь до українців заслоняють очі, якими потрібно бачити реальну загрозу для Польщі. Але з цією загрозою воює Україна, а не польський президент. Українці, зберігайте спокій. На все свій час”, — зауважив Кулеба.
Рішення польського президента викликали також жваву реакцію в Росії: деякі російські офіційні діячі привітали крок Навроцького, сприйнявши його як послаблення українсько‑польської єдності. На це звернув увагу й польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський, іронічно вказавши на символічність такої підтримки з Москви.
“Є підтримка, пане президенте Навроцький”, — єхидно прокоментував польський міністр.
Цікавий факт: поки що жодної офіційної заяви від самого президента України Володимира Зеленського щодо указу польського президента не надходило. Утім джерела в Офісі президента повідомляють, що робиться підготовка реакції, оскільки в Києві такий крок не схвалюють, хоча подробиць не розголошують.
“Проводити подібні дії під час війни з Росією через питання історичної пам’яті — не дуже далекоглядно. Пам’яттю Навроцький від росіян не відгородиться”, — зазначає один із співрозмовників, близьких до оточення президента, у коментарі для BBC Ukraine.
Які наслідки скандал може мати для польсько‑українських відносин?
Нині важко спрогнозувати, чи обмежиться конфлікт демонстративними акціями, чи переросте у довготривалі ускладнення. З одного боку, Польщі невигідно перетворювати Україну на ворога: численні спільні проєкти, економічні та оборонні угоди між державами можуть опинитися під загрозою. З іншого боку, у Польщі останнім часом зросла впевненість у власних силах, що іноді супроводжується націоналістичними та антиукраїнськими настроями, попри значний внесок українських біженців у польську економіку та суспільне життя.
Спроба примусити Україну змінити політику історичної пам’яті, здається, провалилася: перейменування підрозділів, зокрема Центру спеціальних операцій “Північ”, наразі не обговорюється серйозно в Україні, а дії польської влади лише посилили обурення та нагадали про історичні образи — від часів Богдана Хмельницького й до міжвоєнних репресій і суперечок останніх років, включно з інцидентами через торгівлю зерном та тимчасове блокування кордонів у 2024 році.
Під питанням також доля Ukraine Recovery Conference — Конференції з відновлення України, що мала відбутися наприкінці червня в Гданську. На тлі останніх подій існує реальна ймовірність, що Зеленський відмовиться приїхати до Польщі, адже останнім часом він і без того дистанціювався від деяких польських форматів взаємодії.
Відмова українського президента підм’ясе політичні амбіції Польщі щодо участі у відновленні України та обмежить можливості для польського бізнесу. Особливо болісно для Гданська — рідного міста Навроцького — оскільки місто могло б багато виграти від проведення великої міжнародної події й візитів західних керівників та інвесторів.
“За наявною інформацією, після останніх подій участь України на державному рівні в конференції в Ґданську під великим питанням. Окрім президента, очікувалися численні мери міст, голови областей, міністри й інші високопосадовці”, — йдеться в одному з каналів, пов’язаних з Офісом президента.
Ще один можливий наслідок — посилення антиукраїнських настроїв у Польщі, яке може підживлюватися політичними силами, що прагнуть підвищити власні рейтинги. Це може вплинути мільйони українців, які зараз живуть у Польщі, і спонукати частину з них шукати кращих умов у Німеччині або інших країнах ЄС, що, у свою чергу, завдало б шкоди польській економіці. Частково відповідальність за це покладають на політику Навроцького.
Нарешті, не виключено, що антиукраїнська хвиля сягне масштабів, коли Польща ризикує перетворитися на західний аналог агресивної політики, створюючи свого роду “другий фронт”. Проте Україна вже не та, якою була у 2022 році: сьогодні вона має значно більше можливостей завдати болючої відповіді, якщо Польща піде шляхом імперських чи насильницьких претензій щодо сусідніх територій.
